Я вийшла заміж, бо кохала свого чоловіка, невдовзі у нас появилася донька, все прекрасно складалося. Батьки чоловіка подарували нам квартиру після народження дочки, ну як подарували, сказали – живіть. Зробили ремонт спільно з моїми батьками, жили-раділи, в загальному. Десь через рік після нашого проживання в квартирі свекор почав натякати, що давайте краще квартиру здамо, будуть додаткові гроші, а ви з нами жити будете. Я відразу сказала – ні, краще ми орендувати будемо, якщо їм квартира необхідна. У підсумку знайшли привід виселити нас звідти, з маленькою дитиною, ще й зі скандалом.
Я особливо не розраховувала, що ми там жити довго будемо, і зла не тримала: їх власність, що хочуть хай роблять. Орендували житло ми довго, чоловік багато працював, тому злився, потім почав умовляти переїхати до його батьків, дуже багато на оренду грошей йшло. Я не здавалася, знайшла підробіток почала допомагати з грошима. Було легше, потім повноцінно вийшла на роботу, і стало зовсім легко в плані фінансів. Але тут звільняють чоловіка, і він не може знайти нову роботу. Я тягнула як могла, але все ж під новий рік ми з’їхали до свекрів.
Це було щось, докоряли мені на всіх фронтах: не така мати, погана господиня і купа інших речей, про які неприємно писати. Так тривало близько півроку, потім чоловік нарешті знайшов щось що потрібно, я накопичила суму, і ми знову переїхали на орендоване житло. Я відчула, що при надії вдруге, дуже хвилювалася, тому що розумію прекрасно, що з двома дітьми на орендовані квартирі буде дуже важко. Чоловік все ж заспокоїв, сказав, що впораємося.
Через три місяці не стало мого свекра, постає питання про спадщину. Чоловік мій відмовився від усього на користь своєї матері, пояснюючи це тим, що у батьків був кредит на машину, що мама зараз повинна виплатити за допомогою грошей за оренду і все у такому дусі. В результаті свекруха продає одну машину, виплачує з грошей кредит і обіцяє допомагати з грошима на заняття зі старшою дочкою: логопед, плавання і т.д. Я проти – прекрасно знаю, чим обернеться допомога свекрухи.
Мій батько в спадок залишив мені певну суму грошей, за квартиру на перший внесок я б змогла внести, але не хочу, не хочу з чоловіком вплутуватися у оплату житла і все. Хочу окремо своє житло тільки своє, у мене план інший – дочекатися закінчення декрету вийти на роботу, розлучитися з чоловіком і почати виплачувати свою квартиру.
Ця історія зі спадком сильно змінила моє ставлення до чоловіка, ледве-що, відразу – мама, мама допоможе… Але не його мама дітей йому дарувала і хотіла, а ми, і не за його маму я заміж виходила. Якщо раніше мене дратувало, що він зустрічається з друзями і ходить по генделиках, то зараз я навпаки рада. Не бачити його вечір – це казка, прийде, спати ляже, і все.
Що зі мною відбувається?
Фото – ілюстративне.
Передрук матеріалу без гіперпосилання на Intermarium.news заборонений!
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
