.Справа в тому, що ми живемо зі свекрами в приватному будинку і є змога спати в різних кімнатах, але це дуже сильно відслідковує свекор і свекруха, а потім говорять чоловікові всяку гидотну. Чому це я така пані і не шаную чоловіка, а він заробляє і мене утримує. Тоді чоловік вже накручений відмовляється лягати в іншій кімнаті і мені приходиться не спати всю ніч, бо це просто не можливо. Зранку я встаю невиспана, втомлена і мушу йти отака на роботу. Ніякі снодійні і заспокійливі мені не допомагають, як і беруші.
Чоловік чомусь переконаний, що його храп, то суто моя примха, бо я така чутлива. Я йому сто разів пояснюю, що це медична проблема і сигнал про причину якоїсь проблемки – де там… Тато хропів, дід хропів, а він чомусь має таку неврівноважену жінку. А його родина тільки толерує і підтримує його в цьому невігластві.
Для них це просто дрібниця. Але я їм кажу, що можна звернутися до лікаря і якась невеличка операція чи просто якісь рекомендації виправили б ситуацію. Тоді свекруха просто піднімає крик, що не дасть «різати» сина, бо мені цього хочеться, що то все дурниці і я просто не хочу жити нормальним життям, як всі.
І найстрашніше, що я таки стаю неврівноваженою. Мене дратує вже сам факт його присутності. Я вже знаю, що мене чекає вночі, тому навмисне затіваю сварку аби він пішов з кімнати і дав мені просто виспатися. І це я роблю несвідомо, а вже на наступний день розумію, що так просто виганяю його з ліжка аби просто поспати, бодай раз в тиждень.
Друзі мене теж не розуміють. Вони чомусь впевнені, що коли чоловік мене любить, а це справді так, то я маю терпіти якісь його невеличкі недоліки. Та справа в тому, що для мене його храп-то не «невеличкі» недоліки, а просто постійний стрес. Ми поки не маємо змоги жити окремо, бо я впевнена, що він би нормально реагував на окремі кімнати, бо часто мене жаліє, що я не висипляюся. Але він соромиться перед батьками і друзями, соромиться, що ми спимо окремо. Для нього це так, ніби я його не люблю і я мало його ціную.
В такому зачарованому колі я вже п’ять років. Часто читаю, що люди, які не висипляються – втрачають глузд. І я так само почуваюся, ніби сплю наяву, в вночі кожен шурхіт ріже мені слух, як грім. Страшно подумати, що це може стати причиною розриву, бо я просто не витримую.
Фото ілюстративне.
