З Михайлом ми одружені трохи більше року. Перші місяці я почувалася найщасливішою жінкою, мій чоловік все робив для мене, був турботливим, ласкавим, найкращим чоловіком! Але все колись закінчується! Так і у нас, точніше у Міші! Закінчилася ейфорія перших післявесільних днів і почалися будні.
Ні, мій коханий так само про мене піклується, дарує подарунки, ми разом дивимося улюблені фільми, наше життя спокійне і засноване на великій любові. Але є одне але…!
Мій чоловік ніколи не хвалить те, що я приготувала! Ніколи не скаже “дякую”, поїв, встав і пішов до телевізора або комп’ютера. Спершу іноді, сподобалося чи ні, буркне потихеньку “нормально” і все. Якщо не в дусі, то може додати, що мама його краще готує, мені повчитися треба. Але тарілки залишає чисті, з’їдає все.
Мене це дуже ображало перший час, але потім я дізналася, що його батько на початку сімейного життя поводився так само і перестала звертати увагу.
Я не люблю виносити сміття з хати, особливо розповідати мамі чоловіка про свої образи, але один раз не витримала і поскаржилася їй на чоловіка. Свекруха в курсі його поведінки.
Треба сказати, що свекруха у мене жінка дуже чудова, в наші справи не спитавши не лізе, до мене ставиться, як до дочки. Вона то і розповіла мені про те, що батько Мішин теж не особливо хвалив її куховарство, як вона ображалася, але з віком він змінився і навіть став нахвалювати її таланти.
Вона ж і запропонувала мені, як можна поставити сина на місце, щоб я не терпіла його невдоволення до пенсійного віку.
– Раз він так говорить, що йому моє більше подобається, то давай я приготую, забереш, подивимося, що він скаже!
Живемо ми від батьків чоловіка недалеко і мені дуже сподобалося те, що запропонувала свекруха. За годину до приходу чоловіка з роботи я принесла вечерю, приготовану мамою. Чоловік прийшов, сів за стіл, я йому подаю вечерю. Поїв, як завжди мовчки встав і пішов в кімнату. Я помила посуд і зайшла до нього, питаю, чи сподобався вечеря.
– Так, люба, все нормально. Але котлети моя мама краще готує. Ти б попросила, щоб вона навчила тебе!
– Коханий, те, що ти їв сьогодні, все приготувала твоя мама! У мене було багато роботи, не встигала з вечерею, мама сказала, що все зробить. Я тільки забрала! Я згодна, що твоя мама смачно готує і взагалі вона чудова жінка!
Сказала і сіла спокійно на диван, дивлюся телевізор. Подивилася на чоловіка, а його обличчя палає, почервонів і сказати не знає що! Мені смішно навіть стало!
Все ж свекруха геніально придумала, як провчити сина. Досвід її зі свекром в плані готування не пройшов даремно, дуже мені знадобився! Не хотіла чоловіка я далі бентежити, пішла на кухню, роблю свої справи.
Через деякий час прийшов на кухню, обняв мене:
– Вибач мене!
Я киваю, погоджуюся, а сама дивлюся на нього – як же я його кохаю!
– Напевно я пішов по стопах батька, але обіцяю, що виправлюся!
Погладила я чоловіка по голові, як маленького, покивала головою, сказати нічого не можу, сльози підступають! Від щастя, від кохання!
– Я піду ще телевізор подивлюся?
– Іди, милий, йди!
Виходячи з кухні, Михайло обернувся:
– А мені здається чи ні, що ви з моєю мамою змовилися?
Я розсміялася у відповідь. Похитав він головою:
– Шахрайки мої! Як же я вас люблю!
Фото ілюстративне.
