fbpx
Історії з життя
Мій чоловік пішов із сім’ї, коли наші діти були зовсім маленькими. Старшому ледве виповнилося два роки, а молодший взагалі щойно на світ з’явився. За словами чоловіка, він втомився від дитячих плачів, вічних пелюшок, пляшечок і підгузків. Сказав, що в свої сорок він молодий і хоче жити повним життям, а не існувати

Мій чоловік пішов із сім’ї, коли наші діти були зовсім маленькими. Старшому ледве виповнилося два роки, а молодший взагалі щойно на світ з’явився. За словами чоловіка, він втомився від дитячих плачів, вічних пелюшок, пляшечок і підгузків. Сказав, що в свої сорок він молодий і хоче жити повним життям, а не існувати. Добре, що хоч від своєї частки у нашій однокімнатній квартирі відмовився. Так і не розлучившись, він поїхав за кордон і забув про наше існування.

Я не мала наміру розкисати, тож закочувавши рукави почала підробляти, як тільки могла. Але, на жаль, у цьому випадку не доводиться говорити про рівність сил. Три місяці я ночами не спала, перекладала і писала курсові, а потім просто знесилено впала.

Саме тоді на допомогу приїхала моя мама. Напевно, можна говорити про якусь карму нашої родини – адже мій недбайливий татко так само зник, як і мій чоловік. Я його навіть не пам’ятаю. Мама виростила мене одна.

Перший тиждень по маминому приїзді я просто спала майже цілодобово, поки мама готувала, прибирала і сиділа з дітьми.

Мама ухвалила тверде рішення. Так як я живу у столиці, мама продала нашу квартиру в області та купила однокімнатну квартиру поруч. Тепер мама постійно допомагала нам. Це дало мені можливість приділити увагу навчанню та кар’єрі. Я була вперта, і все виходило.

Мама завжди була поряд. Я настільки звикла до цього, що просто не уявляла інших варіантів. Час пролетів непомітно. Тепер моїм хлопчакам сімнадцять і п’ятнадцять. А мама й досі живе разом із нами.

Крім цього, самопочуття мами стало гіршим, а судження набагато більш категоричними. Вона все більше незадоволена власним життям, і це незадоволення проектується на нас. Мама ніби не помічає, що діти вже дорослі, контролює кожен їхній крок, це їм абсолютно не подобається, але сперечатися з бабусею марно.

Намагається вона встановити контроль і наді мною. Нещодавно я познайомилася з чоловіком. Мені дуже подобається ця людина, з нею добре та затишно. Сини виросли, скоро житимуть самостійно. Чому я не можу влаштувати особисте життя? Адже я молода жінка, мені лише трохи за сорок. Я і мамі радила влаштувати особисте життя, але вона лише відмахнулася, мовляв, їй уже давно нічого не потрібне.

Непотрібне їй нічого, але от наше життя їй потрібне і дуже. А ще їй потрібно, аби ми жили за її вказівками і коли ми щось робимо по-своєму, то починається просто концерт із воланням і картинним викликом швидкої.

На те, що я зустрічаюсь з Артемом вона узагалі відреагувала вкрай гостро і негативно. Для неї це ледь не особиста образа і зрада з мого боку. Хоч додому не повертайся, настільки обстановка напружена.

Як тепер бути я не знаю. Свого часу мама мене виручила, а тепер псує життя. Артур пропонує, аби ми з синами переїхали до нього, адже в нього велика і простора квартира. Він так і каже: “Вам тут буде спокійніше”.

Не знаю як бути?. Життя триває і я хочу бути щасливою, але мама сама жити не зможе, адже живе вона нашим життям.

Підняти голову і забути минуле, жити повним життям, чи втратити своє щастя, але не зрадити маму?

12,01,2023

Головна картинка ілюстративна.

You cannot copy content of this page