Якось я зустрічалася з хлопцем, до якого в гості з Одеси приїхали двоюрідний брат із другом. Гостювали вони тижнів зо два. Так як у мене окрема квартира, хлопці кілька разів завалювалися натовпом до мене. І ось одного прекрасного вечора відчиняю двері і бачу крім знайомих осіб — симпатичну, усміхнену дівчину років 25.
— Наталка! — представилася вона, широко посміхнувшись.
Я запитала свого хлопця: звідки взялася ця дівчина, хто вона така. Він розповів, що його брат із другом познайомилися з нею прямо на вулиці, коли гуляли містом. І вона так сподобалася його братові, що він вирішив запросити її з собою. А чого ще можна очікувати від хлопців, які щодня були напідпитку.
Через два дні відпустка закінчувалася і хлопці повернулися додому в Одесу, Наталя полетіла з ними! Брат, назвемо його Олегом, привів дівчину до себе додому, де він проживав з батьками.
— Навіщо ти її сюди привіз! — Запитала у брата його мати.
— Вона не бачила моря — простодушно відповів він.
Нарешті вдома отямившись, Олег добряче замислився: як так сталося, що з відпустки він повернувся не один, а з малознайомою дівчиною.
Але куди подітися? Дівчина хоч і приємна, однак треба було щось робити. Було прийняте рішення, на мою думку, найправильніше — купили Наталі квитки додому.
Однак позбутися гості з першого разу не вдалося, куплений квиток, Наталя дивним чином примудрилася втратити. Олег не відступав, він придбав квиток ще раз і особисто відвіз дівчину до аеропорту та проконтролював посадку в літак. Після цього полегшено зітхнув.
Повернувшись до столиці, Наталя з аеропорту зателефонувала мені, і під якимось приводом напросилась у гості. Поки вона приїхала, поки ми з нею побалакали, стемніло…
— Можна я в тебе переночую? — Запитала Наталка.
Я, звісно, не відмовила. Вранці я її розбудила, мені треба було працювати, і ми попрощалися. Увечері вона знову зателефонувала і спитала чи можна прийти. Історія з ночівлею повторилася ще кілька разів поспіль. І ось одного разу, коли вранці я почала її будити, Наталка попросила дозволу залишитися в мене вдома і дочекатися мене з роботи, пообіцявши приготувати вечерю. Я дозволила.
Це була моя помилка. Тому що якось само собою, легко й невимушено, Наталя залишилася в мене жити.
Спочатку вона мене не напружувала, з нею було весело. Наталка без жодного сумніву була дуже харизматична — завжди в хорошому настрої, добре підвішений язик, багато і цікаво говорить, щедра на похвалу та комплементи. Загалом вона мене — молоденьке простеньке дівчисько так зачарувало, що я втратила пильність.
Моя заначка почала потихеньку танути, бо годувати довелося не лише себе, а й гостю, адже вона була без грошей. Наталя на стільки увійшла мені у довіру, що я видала їй ключ від моєї квартири, вона поступово ставала моєю співмешканкою.
Постійна присутність Наталі напружувала тільки мого хлопця. Він почав наполегливо розплющувати мені на неї очі і просити виставити квартирантку за двері. Я не наважувалася. І тоді він, знайшовши номер телефону Наталчиної квартири, зателефонував туди. Слухавку взяла її мати. Вона й розповіла вражаючу правду про мою подругу.
Виявляється, Наталя розлучена, від колишнього шлюбу у неї ростуть троє дітей, яких вона залишила у мами, а сама пішла світ за очі. Наталя періодично дзвонила додому, запитувала про дітей, однак повертатися не збиралася. Їй просто все набридло — чоловік, діти, турботи, і таке інше…
Після такого викриття відбулася неприємна розмова з Наталкою, і їй довелося піти з моєї квартири назавжди. Пішла вона з образою, а куди навіть не уявляю. Сподіваюся, що повернулася до дітей. А може й досі десь блукає…
Фото ілюстративне.
