Так, фактично це виглядало як мій проект, так як ніякого кохання і «вищих» почуттів я не відчуваю приблизно з другої невірності мені.
Ми прожили з нею близько 20 років. І за цей термін шлюб мені настільки набрид, що було прийнято рішення про розлучення. Звичайно, хоч я і не мав до неї почуттів, але завжди поважав як людину. Ми все обговорили і розійшлися за взаємною згодою. Тоді мені здавалося, що в цей момент все змінитися. Життя стане простішим, а я повернуся до своїх колишніх справ, на які у мене в шлюбі ніколи не вистачало часу.
В результаті всі мої надії рухнули. Необхідні мені справи були виконані рівно за тиждень наполегливої роботи і я за звичкою почав думати про те, що потрібно зробити вдома на наступний тиждень. Проблема в тому, що дому у мене більше не було. Не було тієї сім’ї, з якою я так довго жив.
І найсмішніше, що з цією порожнечею прийшов ряд проблем. Діти раптово стали холодні до мене, тому що вважають, що я покинув їх матір. На роботі до мене також ставляться гірше, тому що вважають, що після розлучення я став працювати гірше. Зауважу, що я так не вважаю. Я ж теж не телепень і завжди вів облік – мої показники зросли, але керівництво не задоволене, як зазвичай.
І зараз інколи стою вечорами на балконі і задаюся питанням про те, де та простота, якої я так довго чекав. Чи існує вона чи її ніколи не було? У спогадах все так добре і красиво, але лише на перший погляд. Якщо поглянути трохи глибше, то там теж були проблеми. Моя дружина, хоч і була подругою, але значно скрашувала все складні етапи в моєму житті, які я б навряд чи пережив один.
Саме в такі моменти я і замислююся про те, що можливо вчинив не правильно. Про те, що в дійсності я повинен був краще ставиться до дружини і цінувати її. Можливо, я себе сильно накручував і жодної реальної проблеми в шлюбі не було? Звичайна перевтома, яке часто буває у людей, що довго працюють.
Ми з нею в хороших стосунках і до цього дня, але я не знаю чи варто повернутися в сім’ю. Та й як вона відреагує на це? Що якщо в остаточному підсумку вважатиме мене слабким боягузом і навіть не хоче розмовляти. Адже хто я після цього, якщо спочатку приймаю рішення, а потім хочу все повернути назад, ніби нічого й не було. Все-таки життя виявилося трішки важчим, ніж я собі її уявляв, будучи студентом.
Взято з мережі. Фото – ілюстративне.
