Мій син втратив і батька, і бабусю. Вони живі, у них все добре, просто в житті колишнього чоловіка та його мами не залишилося місця для сина та онука.
І якщо поведінкою колишнього чоловіка я не здивована, він і не обіцяв нічого, то свекруха розчарувала. Вона себе мало не п’ятою в груди била, що наше розлучення на її ставленні до онука ніяк не змінить.
Даремно обіцяла, бо тільки-но в новій родині сина з’явилися діти, бабуся відразу ж переключила увагу туди, зовсім забувши про старшого онука.
Наш шлюб тривав п’ять років і розвалився, коли чоловік зустрів на роботі своє нове кохання. Зміни в його поведінці я помітила відразу, потім отримала незаперечні докази зради і виставила чоловіка геть.
Мені здається, його навіть порадувало, що він не повинен нічого вирішувати сам і спілкуватися зі мною. Сильні вчинки ніколи не були у його характері. Чоловік швидко зібрав речі і пішов, чи підстрибуючи від радості. З сином дбайливий татко забув попрощатися, що для дитини було неприємною несподіванкою.
Хоч батько не приділяв синові особливої уваги, дитина до батька була прив’язана, тому розлучення переживало важко. Часто питав про тата, плакав і навіть намагався дзвонити. Але колишній чоловік вирішив, що тепер він ще й колишній батько, тому обмежив участь у житті сина аліментами, але і ті я “добувала”.
Свекруха під час усього цього неприємного шлюборозлучного процесу запевняла мене, що в її стосунках із онуком нічого не зміниться.
– Це ви розлучилися, а я з онуком як спілкувалася, так і спілкуватимуся, – запевняла вона мене.
І цілих два роки вона справді спілкувалася з онуком. Приходила у гості, дарувала подарунки, забирала до себе у вихідні, водила гуляти. Це була відчутна підтримка, бо мої батьки живуть на іншому краю країни, та й стосунки у нас неважливі, тож допомоги від них чекати не доводилося.
Але тут у колишнього чоловіка з’явилася спочатку одна дитина, через рік друга і все, немає у нас більше бабусі. Вся її увага, турбота та любов тепер у тій родині. Після народження першого онука від нової синової дружини свекруха стала просто рідше спілкуватися з онуком, пояснюючи це тим, що там потрібна її допомога, тому що дитина маленька.
Тепер у мого сина є тільки я, бо батько від нього відмовився одразу, бабуся знайшла заміну, а моїх батьків уже давно немає.
Невже розлучення викреслює онуків і дітей з пам’яті? Чи так у всіх, чи лиш мені пощастило?
16,12,2022.
Головна картинка ілюстративна pexels.
