fbpx

Мілі радили поставити на собі хрест і забути про особисте життя. Як не крути, розміняла п’ятий десяток. Обзавелася бульдожими щоками, в’ялими ліктями і талією, чисто рятувальним кругом

Жінка ж тільки сміялася. Поспішала в магазин за новою тунікою і в “Mister Cat” за піцою розміру XL. Худнути не вистачало сили волі. Від дієт світ обертом ішов і ставала сентиментальною. Тому, звично смажила картоплю і посипала оселедець дрібною цибулькою. З апетитом їла, співала “Листя жовте”, ходила на аквааеробіку і вовтузилася в басейні в малиновій шапці, як знатний поплавок.

Не сумувала за жодних обставин і навіть історію розлучення з чоловіком розповідала сміючись.

Той був ледачий, недалекий. Словом, посередність. Працював на заводі і точив шайби з ланцюгами. Вечорами грав доміно. У вихідні ходив на щуку і коропа. Приносив лише дріб’язок для кота. Навіщо тоді  заміж виходила? А хто його знає. Покликав, ось і вийшла.

Жили як всі. На тверду трійку. Стояли в черзі на чеський меблевий гарнітур і килими. Швейну машинку і кольоровий телевізор.

Потім, коли обжилися, чоловік зачастив по відрядженнях. Мотався то в Ізмаїл, то в Гoлу Пристань.

Поверхом вище жила Зінаїда, круглий рік хизувалася в червоному халаті з золотим лускатим драконом на спині. У ньому і в булочну, і в бакалію, і на телеграф. До неї регулярно шастали чоловіки. Різні: від інтелігентних бороданів, до слюсарів ЖЕКу. Та контингентом не перебирала. Влаштовувала гучні застілля з іграми в “Твістер”.

Одного разу чоловік Мілі поїхав в чергові Кобеляки, але в першій годині ночі несподівано подзвонив у двері. Міля прилипла до вічка, а там її коханий лементує “відкривай”. У Зінкіному колоритному халаті, тапках на босу ногу і з відром для сміття. Розгойдується і повільно прозріває. Як виявилося, кожну поїздку проводив поверхом вище, а в цей раз так наколотився, що, коли піднімався, за звичкою зарулив до себе додому.

Відтоді Миля жила одна. Тричі на тиждень плавала з плотиком, відвідувала кулінарні майстер класи та запоєм читала Рубіну. Зінаїда давно виїхала, а в її квартирі облаштувалася молода сім’я. Ті теж вічно щось святкували, влаштовуючи квести і танцюльки. Мілі це не заважало. Навпаки, раділа чужому вмінню весело жити.

Одного разу в її двері постукали:

– Хто?

– Жіночко, не бійтеся, ми граємо в фанти, і у мене завдання.

На порозі топтався цікавий чоловік в червоному жіночому халаті. За ним – весела компанія. Той відкашлявся і добре поставленим голосом промовив:

– Добрий вечір. Вам не потрібно винести сміття?

Гримнув гучний регіт. Дядечко почервонів, мовляв вибачайте, такі умови гри. Миля йому підморгнула і виставила повне відро. Він вклонився, слухняно втік по сходах і повернувся на чай.

Відтоді так і живуть. Грають в фанти, співають в два голоси про “листя” і дефілюють в червоних кімоно…

Автор Ірина Говоруха

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page