Зібралися з чоловіком купувати квартиру, оформили іпотеку, а частину грошей позичили у його матері. Вона жінка непогана, але надмірно нав’язлива. Після того, як стала вдовою, у неї ще більше загострилася потреба про когось піклуватися – через це ми і не змогли ужитися разом. Хоча у неї досить велика і зручна квартира, але як на мене, краще мати скромніше житло, але своє власне.
Ми пригледіли невелику трикімнатну, але одна кімната зовсім крихітна, і я планувала зробити з неї гардеробну. Але не тут-то було – Мирослава Іванівна категорично наполягає, щоб ми цього не робили, мовляв, раптом гостям захочеться залишитися переночувати або раптово нагрянуть родичі, і можна буде їх там розмістити.
Але прекрасно розумію, що вона має на увазі в першу чергу себе – останнім часом взяла моду засиджуватися допізна, коли додому повертатися начебто пізно. А якби у нас була зайва кімнатка, то вона б тут тинятися тижнями, а там, гляди, і зовсім би перебралася до нас – я її наскрізь бачу.
Але не для того ми купуємо квартиру, щоб жити там із матір’ю чоловіка, яка б турботлива і золота вона не була. Я хочу окреме житло і так і заявила чоловікові, що його маму готова бачити тільки на свята. І вже точно не збираюся тепер купувати ніяких трикімнатних квартир, щоб і розмов подібних не виникало. Краще залишуся без вбиральні, але будемо жити самі, а гості, якщо раптом, посплять на надувному матраці. А ви б як вчинили?
Марія, 28 років.
Фото ілюстративне.
