Моя мама із сестрою до нас в Івано-Франківськ переїхали ще влітку. Квартира у нас простора, тож місця усім вистачило. В одній кімнаті я з чоловіком, у іншій мама, а в третя – дитяча. Жили дружно і мирно, аж доки мій тест не показав дві смужки. Поділились ми із чоловіком радісною новиною з моїми рідними і почалось.
особливої потреби у переїзді у мами і сестри не було, адже регіон у них тихий. Проте, мама моя розсудила, що від нас таки ближче до кордону і в нас безпечніше. Я не стала їй нічого говорити, прийняла. Розумію. що їй може бути і лячно разом із сестрою моєю 10-річною одним. А таки разом краще.
Чоловік мій працює далекобійником, вдома раз чи два на місяць з’являється. тому рішення мами стало для мене значним полегшенням, адже маю двох синів пагодок. Бабуся і з садка забере і погуляти вийде. У мене хоч трішки більше вільного часу з’явилось.
Мама свою квартиру у Чекрасах здала в оренду, хоч гроші і не надто великі, проте їм з сестрою жити є на що. Ну а я продукти купую, та й чоловік багато чого привозить, тож ця стаття витрат з маминих плечей знята.
Нещодавно я дізналась, що при надії. З чоловіком були на сьомому небі від щастя. Ми обоє мріяли про велику родину. І хоч зараз час складний, проте новині ми щиро зраділи. Чоловік навіть просльозився і почав обирати ім’я для сина, чи для донечки.
Ми з ним замовили святкову вечерю в кафе, куди покликали маму з моєю сестричко В урочистій обстановці повідомили їм радусну новину, але поздоровила нас лише моя сестра. Мама ж зблідла і хмикнула невдоволено:
— І куди зараз? Що ви оце вигадали собі? Новини дивитесь? Тут аби тих двох підняти і на ноги поставити, а вони що надумали.
Її реакція була дуже несподіваною і неприємною. Ми з чоловіком сказали. що в змозі дати ради і двом діткам і третьому, проте моя мама не вгавала:
— Ой, та бачу я вашу “раду”. Розповісте це комусь іншому. Тут не радіти – плакати потрібно. А куди? Чи ви мене на двір виставите, бо надумали собі таке. Лиш про себе дбаєте, так?
Чоловік уже такого не стерпів і запитав у мами, а чому ж вона досі у нас проживає, якщо у нас все не так? Мама фиркнула і підвелась з-за столу. Сказала, що ми ще пожалкуємо про своє рішення.
Уже місяць мама моя зі мною не розмовляє. Демонстративно замикається у своїй кімнаті. Припинила допомагати з будь-чим, навіть їсти не варить ні собі ні сестрі хоча б.
Не розумію, що з нею стало. Чоловік мій також невдоволений такою її поведінкою і все частіше говорить про те, що мабуть таки час мамі моїй їхати додому, хоча раніше радів, що вона приїхала і я не сумую одна.
А я і уявити не можу як то рідній мамі у такий час на двері вказати. За що ж вона житиме там із сестрою, адже з роботи звільнилась? Як же мені повернути мир і спокій у свій дім? Що робити, підкажіть, прошу вас?
11,01,2023
Головна картинка ілюстративна.
