Моя мама спала і бачила своїм зятем Антона, сина заможних мешканців нашого будинку і майбутнього стоматолога. Для неї на першому місці завжди були не почуття і повага, а вигода й гроші. Хоч у нас усе було: квартира, дача, машина, але мама вважала, що ми живемо ледь не в злиднях: квартира так собі, дача – собача будка, а машина – купа металобрухту. Мені вона бажала не любові, а заможного чоловіка, щоб я жила в розкошах, а не бідувала, як вона. Ой, всі б так «бідували», як моя вічно і всім незадоволена мама.
Я ж кохала Максима, власника майстерні з ремонту побутової техніки. Але мама чомусь його незлюбила, не дозволяла з ним зустрічатися, сварилася, коли я опівночі приходила з побачення. А тато, як не мовчав, то намагався заспокоїти маму, нагадуючи, що і вона була молодою.
Батькові також від матері діставалось, мовляв, марнує час на ту свою нумізматику. А він ще й виявив пропажу кількох цінних монет. Куди вони могли зникнути з квартири? Мама зразу ж заявила про винуватця – Максима. Ну, людина в своєму репертуарі. Ніхто й не повірив. Але що вона дійде до того, що напише на нього заяву – такого ми з татом навіть не допускали.
А мама нічим не гребувала, тільки б позбутися небажаного для неї зятя, і поставила переді мною умову: або я його залишу, або він відповідатиме перед законом. Звичайно, довести вона нічого не змогла б, але нерви зіпсувати зуміла б. Щоб убезпечити коханого від неприємностей, я прийняла для себе надважке рішення: без пояснення мотивів сказати Максу, що маємо з ним розстатися.
Звичайно, Максим не зрозумів або й не повірив. Але я не бачила іншого виходу через активність мами. А тим часом вона не зупинилась, а вигадувала причину запросити Антона. І щось там таки придумала, бо після занять я застала його в нас вдома за чаюванням. Мама нас зразу покинула та й гайнула до сусідки. А я, пославшись на втому, також безцеремонно залишила його на кухні. Ох, і влетіло мені за це від мами, коли з сусідчиного вікна вона побачила, як він похнюплений вертається додому.
Я навіть не здогадувалася, що й Максим у той же час приходив, щоб розпитати мене, в чому справа, але мама перестріла його на сходах, сказала, що в її доньки вже є наречений Антон, і, щоб вона його більше не бачила біля нашого дому, а то пожаліє. Мені вона про це не говорила, на дзвінки Макса я не відповідала.
А наступного дня біля університету мене чекала Максимова мама, Ольга Вікторівна. Вона говорила, що син сам не свій ходить, а ще з ним розмовляв дільничний щодо заяви моєї мами, де йшлося про колекційні монети, які зникли в мого батька і навіть сказана коли. Однак її Максим тоді працював на своїй другій роботі, бо збирає гроші, щоб одружитись зі мною і придбати для нас квартиру. Отже, моя мама таки подала заяву правоохоронцям, порушивши нашу умову. Я була прикро вражена її вчинком.
З Ольгою Вікторівною ми пішли до неї на квартиру. Якраз Максим повернувся з роботи, і ми з ним помирилися. Вдома я все розказала мамі. Та не встигла відчути її реакцію, як ошелешив новиною тато, що бачив Макса серед нумізматів, але той його не помітив. То мама зразу знайшлася зі своєю версією, що він хотів збути поцуплені в тата монети. Мені не хотілося в це вірити. Невже мама права?
Після занять я зателефонувала Ользі Вікторівні, чи можна зайти до неї на чай. Вона сказала, що завжди мені рада, тож я купила її улюблений торт і прийшла, коли Макс ще був на роботі. Навіщо я це робила, навіть не усвідомлювала. Адже ж не запитаю прямо про монети, щоб не образити її. Але його мама повсякчас була в курсі справ сина, тож під час нашого чаювання вона сказала, що Максим купив подібні монети, які пропали в мого тата, бо йому стало його шкода, що він так засмутився через пропажу.
Ми з Ольгою Вікторівною здивувалися, коли Макс прийшов з роботи не сам, а з моїм батьком. Чоловіки також здивувалися моїй присутності, але більше цікавилися монетами. І що ж з’ясувалося? Що це якраз вони і є з татової колекції! Ми всі подалися до перекупника, а той детально описав чоловіка, який йому їх продав. Тато був ошелешений, коли в ньому він упізнав маминого співробітника, якого якось застав удома, повернувшись із роботи. «Колега, – сказала тоді мама, – зайшов забрати папку з робочими документами, що терміново знадобилися».
Вдома між батьками відбулася серйозна розмова. Я не втручалася. Головне, що тепер ніщо не завадить бути нам із Максимом разом. Мій тато був однозначно на нашому боці. А з часом і з мамою порозуміємось.
