Моя сестра Ніна ошелешила мене проханням бути їй за свідка в сімейному суді, бо вона надумала розлучатися через зраду чоловіка.
Мені важко було повірити, щоб Павло був здатний на це. Він так любив дружину й маленьку донечку Даринку, що погодився навіть піти у відпустку по догляду за дитиною замість дружини. Щоправда, підприємство, де він працював, було на межі банкрутства, ходили чутки про скорочення, яке могло торкнутися і Павла. Він уже активно шукав іншу роботу, аж тут дружині трапилася така нагода заробляти немалі гроші на новій посаді.
Сестрі й раніше щастило швидко й легко підніматися по кар’єрній драбині. Задля цього вона навіть пожертвувала материнством зразу після весілля і вмовляла чоловіка хоч зо п’ять років пожити без дітей, щоб достроково розрахуватися з кредитом за житло і міцніше стати на ноги.
Коли на четвертому році подружжя Ніна сказала, що при надії, зрадів тільки Павло. Якраз тоді й почалися в нього проблеми на роботі, але він сподівався працевлаштуватися деінде.
Коли Даринці сповнилося три місяці, сестрі несподівано зателефонували з відділу кадрів, чи не бажає вона вийти на роботу, бо є просто незамінною фахівчинею в цій галузі, до того ж запропонували підвищення та гнучкий графік. Але Ніна хотіла повністю віддаватися роботі, від дзвінка до дзвінка, щоб виправдати довіру. Вона стала радитися зі мною, просила допомоги не тільки порадою, але й з дитиною. Проте я не могла взяти на себе таку відповідальність. А ось Павла не довелося довго вмовляти.
Час від часу я навідувалася на квартиру, щоб хоч чимось допомогти Павлові, але він прекрасно справлявся сам. Мені шкода було тільки Даринки, яку перевели на молочну суміш. Дитинка була завжди чистенька, нагодована, спокійна, щодня перебувала на свіжому повітрі.
Павло подружився з молодими мамочками та бабусями, що гуляли з малечею на дитячому майданчику, вислуховував поради. Бувало, що залишав Даринку у візочку на одиноку сусідку, щоб закупити для неї й для себе продукти, чи прибрати в квартирі.
До речі, про сусідку Марину. Це була ровесниця Павла, яка народивши синочка, скоро стала вдовою його найближчого сусіда Кирила. Чоловік якось поскаржився Павлові на погане самопочуття й небажання пройти обстеження. Павло переконав його перебороти свою тривожність і звернутися до спеціаліста, в якого Марина була медсестрою.
Як Марині вдалося вмовити спеціаліста не розкривати правду, а самій переконати Кирила на остаточне одужання – одному Богу відомо. Чоловік відчув себе настільки добре, що не тямив себе від щастя, та ще й у Марину закохався і через два місяці знайомства їй в коханні освідчився.
Дівчина відповіла згодою бути з коханим в смутку і радості. Та це дуже не сподобалося Кириловій сестрі Катерині. Вона запідозрила дівчину в меркантильності, бо сама на батьківську квартиру претендувала, намагалася пару розлучити, але то їй не вдалося. Тоді Катя вдалася до крайнощів і розказала братові правду, чому Марина вийшла заміж за нього.
Здавалось, ніщо не могло затьмарити радості Кирила, коли на світ з’явився синочок. Але то тільки здавалось, інтриги його підкосили. Коли брата не стало, Катерина нібито змінила гнів на милість, навідувалась до племінника, бачила в ньому риси Кирила.
І треба ж було трапитися таким збігам: як тільки Павло і Марина гуляють або разом везуть малечу на плановий огляд, лихий надносить Катю. І про всі ці спільні прогулянки вона доносить Ніні. Та в свою чергу просить дальше стежити й фотографувати, мовляв за все віддячить.
А кульмінацією стає відео, як Павло заносить візочок на третій поверх, де в цей час Марина дітей розважає в своїй квартирі. За Павлом забігає Катя і на весь під’їзд галасує про хитру братову й сусідову «зраду».
Моя сестра Ніна ніколи ні над чим довго не роздумувала, не сумнівалася, була впевнена в своїй правоті й завжди свого добивалася. Тож я знала, що не переконаю її щодо Павла і Марини, хоч я з обома переговорила, вони здавалися мені щирими. Я погодилася свідчити на її користь, мовляв сестра змушена багато працювати, а чоловік її не тільки не цінить, а ще й розважається з сусідкою.
Під час засідання я розказала, що думаю про кожного з учасників цього процесу. Катерина не може змиритися з братовОю через квартиру й наговорює на неї, використовуючи Павла, що просто допомагає сусідці. Ніна просто себе накручує, думає більше про кар’єру, ніж про маленьку донечку, Павло з радістю піде на роботу, щоб не бути учасником чиїхось інтриг.
Суд дав три місяці на примирення. Сестра називає мене зрадницею. Ви також так вважаєте?
