Моя свекруха на заробітках була багато років поспіль, а це повернулась минулоріч на зовсім. Інші мами дітям, хоч копійку яку передавали, але не у нашому випадку. Свекруха усі гроші на купку складала, а коли приїхала, то зробила нам усім величезний “сюрприз”.

Моя свекруха жила з чоловіком своїм у селі, що під столицею. Свекор був далекобійником, а вона домогосподаркою. з одного із рейсів і привіз тато чоловіка собі нову дружину. а їх виставив із дому, адже хата належала фактично його мамі – бабусі мого чоловіка.

Іти свекрусі було нікуди, адже дім батків її вони давно продали, а гроші пішли на купівлю от тієї фури. яка привезла нову дружину її чоловіку. На ой час Артем, мій чоловік, навчався. то мама його вирішила, що розумно буде поїхати на заробітки. аби скласти грошей на власне житло.

Минуло років із двадцять, якщо не більше. мама чоловіка увесь цей час працювала у Англії. заробляла не погано. як до мене чутки доходили. Однак, нам від того було ні тепло, ні прохолодно. Мама чоловіка нам лиш на весілля подарувала кілька тисяч і то гривень, а більше ми не бачили ні копієчки від неї, хіба подарунки символічні на дні народження і свята.

А минулоріч вона повернулась на зовсім в Україну. Здоров’я підводити почало, хоч їй лиш шістдесят п’ять. Ми про те, що вона приїхала дізнались не одразу, а значно пізніше. Вона несподівано до нас на гостину прийшла і повідомила що маєдля усіх один великий сюрприз. Попросила нас одягнутись швиденько, адже під будинком таксі чекало.

Привезла нас свекруха під новобудову і ми підійнялись на п’ятий поверх. Квартира. Величезна простора чотирикімнатна квартира у новобудові:

— Три санвузли, кухня. хоч дві плити став і весілля грай і кімнати хоч конем гуляй. Я думаю. ми тут усі помістимось і у кодного буде свій власний куточок, а в холі збиратимемось вечорами. Двадцять рокв працювала, а таки заробила на мрію. ну то як? Згодні?

Ну звісно ж ми всі були згодні. Чи з двома дітьми в іпотечній однокімнатній квартирі, чи в цих хоромах, де можна на велику кататись і не ризикувати щось зачепити.

Зробили ремонт невеликий, косметичний і заїхали радо.

Рік практично ми тут прожили і я скажу вам, що із сумом свою квартирку золоту згадую. Якось ми одразу не обговорили як побут вестимо зі свекрухою, а час показав, що це потрібно було зробити.

Сидить Інга Вікторівна у своїй кімнаті цілими днями, в’яже пледи на замовлення і дивиться телевізор, або відео яке на комп’ютері. Все. Гроші, що заробляє витрачає виключно на придбання нової пряжі, тобто у загальний бюджет від неї не йде ні копієчки.

Вона ні дочого не береться. ні до приготування їжі, ні до прибирання. Увесь дім на мені, а це дуже не просто. одне діло наша однокімнатна, а геть інше чотирикімнатна і два сан вузли.

А комунальні? Інгу Вікторівну не цікавить звідки у холодильнику продукти беруться, чи скільки ми викладаємо за світло газ і воду в місяць. Пенсії у неї не буде, але її це й не хвилює. Вона не збирається іти і підробляти, навіщо. адже ми її годуємо?

Я із чоловіком говорила, жалілась. а він мене ще й винною зробив. Мовляв, тільки завдяки мамі ми зажили, як люди. діти мають по кімнаті і ми не тіснимось на десяти квадратах і не слухаємо вокальні дані сусіда після кількох чарок.

Так, вона нас виручила, але ми що, повинні все життя тепер її утримувати, чи як? А прибирання, чи приготування їжі, хіба так важко встати і хоч раз із ганчіркою по хаті пройтись, чисто по-людськи допомогти мені, адже ж я працюю.

Думаю. що варто зі свекрухою поговорити про це, але чоловік проти. Каже, що я не права і мама його заслужила відпочинку.

Скажіть, хіба маю я терпіти усе це? Варто поговорити зі свекрухою на чистоту і сказати, що нам важко утримувати її?

Руслана Т.

29,03,2023

Головна картинка ілюстративна.