Свого батька я навіть не пам’ятаю. Лише знаю те, що мама розповідала. У голові залишилися тільки дитячі мрії про те, що він з’явиться. А його участь в моєму житті обмежилася лише аліментами.
Ми б напевно, ніколи і не зустрілися, якби не моя свекруха. За моєю дівочою фамілією вона знайшла його у соціальних мережах. І не втримавшись написала йому. Ми з чоловіком у той час на іпотеку збирали, ось вона і вирішила поцікавитися: “А чи не допоможе тато своїй донечці?”
Але тато і не збирався допомагати. Натомість, він натякнув, що свій борг він давно вже виплатив у вигляді аліментів і більше від нього чекати годі.
Та свекруха не забарилася це так просто залишати, всім розповіла про їх листування і не забула мене дорікнути:
– Що це за людина? Як взагалі твоя матір примудрилася у нього закохатися?
– І взагалі то, вас ніхто і не просив іти на пошуки! – моя мама не втрималась, щоб їй не відповісти.
Таке втручання в моє життя не припустиме. Я б зрозуміла, якби моя мама на правах колишньої дружини стала його розшукувати. Але свекрухи це взагалі не стосується.
Через деякий час все стихло. Ми з чоловіком взяли іпотеку та потихеньку почали облаштовувати своє гніздечко. Спочатку справи йшли не легко, все давалося непосильною працею, але головне було віддати борг у банк.
Це сталося на передодні мого дня народження. Свекруха навіть не спромоглася нас попередити, що мій татусь почав нашою адресою цікавився. Зрештою вона йому її дала.
У двері постукали. З пакетами в руках на порозі стояв незнайомий чоловік.
– Ну що, привіт, донечка! – не розбірливо вимовив він.
Мені аж недобре стало. Я зачинила двері від несподіванки, тому що мені здалося, що це був сон.
Але у двері знову почали стукати і я отямившись, розплакалася. Паша почав мене заспокоювати, але я його попросила поговорити з гостем. Він пішов, але повернувся засмученим. Чоловік розповів, що мій тато намірився жити в нашому під’їзді, тому що через мене, йому йти більше нікуди.
Свекруха своїми пошуками, знову наробила нам прикрощів.
Нова дружина татуся зрозуміла, що з’явилася ще одна спадкоємиця майна. Тому вона, буцім піклуючись про нього, вмовила його написати на неї дарчу. Ось тому він і опинився на дворі. А його діти, мої зведені брат і сестра, навіть не намагались заступитися за свого батька.
В решті-решт винною зробили мене, тому і ситуацію вирішувати мені.
– Він у під’їзді, що будемо робити? – запитав чоловік.
– Нехай твоя мама все і вирішує! Нічого було лізти туди, куди не просять! – не втрималась я.
Тут ще й чоловік мій образився, бо ж бачте, я про його маму щось не тим тоном сказала.
Тапер почалися справжні негаразди. З одного боку тато пообіцяв поскаржитись на мене в спеціальні інстанції, а з іншого – чоловік і свекруха, які перекрутили все якось так, що я вже й не достойна з такою родиною у їхній сім’ї бути. Уже і діти, якщо будуть у нас, матимуть не хорошу спадковість і я цілком можливо, закінчу дні у під’їзді, точно так як мій татусик.
Сиджу самотня у квартирі і не знаю що робити! Навіть не розумію у кого попросити допомоги!
Ось це ситуація, з якої виходу не видно. Чому його принесло, через стільки років? Зрозуміти не можу!
Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.
Головна картинка ілюстративна – pexels.
