fbpx
Історії з життя
Моя теща каже, що чоловік повинен сам забезпечувати свою сім’ю окремим житлом. Раз вирішив її створити, так будь добрий вирішувати свої проблеми самостійно, а не за рахунок тещі. Ось так і ходимо ми по колу, вже який рік.

Ми з сім’єю живемо в орендованій квартирі. Донька пішла в садок недавно. Все у нас, в принципі, добре і злагоджено. Ось тільки одна проблема: ми ніяк не можемо розжитися своїм власним житлом. Повну суму нам не зібрати так швидко, а на перший внесок теж ще не накопичили.

Але є одне але. У тещі є друга квартира, яку вона отримала в спадок від своєї матері, яка останні років п’ятнадцять жила разом з нею. Тому, ці додаткові гроші, які теща отримує від квартирантів, для неї вже звична справа. І відмовлятися від них вона не збирається ні за яких умов. Її навіть не бентежить той факт, що її єдина донька і внучка без власного житла і живуть по орендованих квартирах.

Ми намагалися кілька разів переговорити з нею на рахунок тимчасового переїзду на ту квартиру, поки не назбираємо суму на перший внесок під іпотеку. Все-таки дуже велика різниця: чи то відкласти додаткові гроші, то чи віддати їх сторонній людині. Таким чином, нам би вдалося швидше накопичити необхідну суму.

Але кожен раз ця розмова закінчується одними і тими ж словами: теща скаржиться, що на одну пенсію їй не прожити. А ці гроші дуже її виручають і дають можливість безбідно їй пожити на старості років. Їй у відповідь, ми пропонували поки пожити разом. Так і за послуги платити значно менше, і дитина буде зайвий раз під наглядом у бабусі.

Але і на цю пропозицію у неї є своя відповідь. Вона все своє життя присвятила вихованню дитини, а тепер хоче трохи пожити і для себе. А якщо ми переїдемо до неї, то ні про яке особисте життя мови бути не може! І взагалі, чоловік повинен сам забезпечувати свою сім’ю окремим житлом. Раз вирішив її створити, так будь добрий вирішувати свої проблеми самостійно, а не за рахунок тещі. Ось так і ходимо ми по колу, вже який рік.

Я був би готовий жити зі своїми батьками, але вони були змушені продати свою трикімнатну квартиру в центрі, і купити однокімнатну на околиці, щоб заплатити гроші за операцію батьку. Вони врятували йому життя. Тому про такий переїзд не може бути й мови. Вони там удвох ледве уживаються. І виходить, що ми ходимо по замкнутому колу. Зате теща живе в своє задоволення і не переживає за те, що її дитина без даху над головою і змушена постійно змінювати місце проживання, тому як довго на одному місці жити не виходить.

Я вже думав їхати на заробітки, щоб прискорити процес покупки житла. Але в такому разі, я буду змушений залишити дружину і дитину одних. Але на тещу я розраховувати не можу, а мої батьки просто не в змозі сильно нам допомагати. Ось і виходить, що знову пішли на чергове коло.

Невже у матері дружини зовсім не болить душа?! Як так можна ставитися до рідних людей?! Адже невідомо, що з тобою буде через день і як ти потім будеш дивитися їм в очі?!

Фото – ілюстративне.

Передрук матеріалу без гіперпосилання на Intermarium.news заборонений!

Заголовок, головне фото, текстові зміни. – редакція Інтермаріум.

facebook