fbpx

Моя відповідь тим, хто не розуміє, чому я не люблю свою маму…

Публікую цей лист не з метою засудити таких мам, але з єдиною метою, щоб допомогти застерегти молодих татусів та мам від цих, на жаль, можу свідчити з своєї особистої практики, дуже поширених помилок.

Часто доводиться чути історії про невдячних дітей, які забули батьків. Але часто батьки винні в тому, що дорослі діти не хочуть з ними спілкуватися.

Автор листа просить сторонніх спостерігачів не засуджувати, а спробувати зрозуміти її.

«Лист тим, хто не розуміє, чому я не люблю маму»

Щороку в День матері сини і дочки дарують мамам квіти і подарунки. Вони збираються всією сім’єю, щоб подякувати матерям за любов, підтримку і терпіння. Журнали та соціальні мережі публікують статті і пости про материнську любов. Здається, в цей день просто не можна не привітати маму. Але я цього не роблю. Вона перетворила моє життя на пeкло.

Мати рідко каpала мене фiзично, вона була надто розумна для цього. Зовні в нашій родині все було пристойно. Але вона місяцями мене не помічала, хоча зараз це заперечує. Каже, що завжди ставилася до всіх дітей і онуків однаково. Вона твердить, що я все це придумала.

Чомусь всі навколо впевнені, що будь-яка жінка, яка наpодила дитину, відчуває до неї любов і вміє її висловлювати. І через це переконання діти, яких не люблять матері, стpаждають подвійно. Їм не вистачає материнської любові і тепла. Вони відчувають себе неповноцінними, тому що впевнені, що всі матері світу люблять своїх дітей. Деякі все життя не можуть оговтатися від цієї тpaвми: вони намагаються зрозуміти, чому їх позбавили того, що є у кожної дитини, – материнської любові, але так і не знаходять відповіді. І все через дурні стереотипи, нав’язані суспільством.

Багато жінок тільки контролюють дітей, але зовсім їх не люблять

Діти, які ростуть без материнської любові, навіть не можуть звернутися за підтримкою. Час від часу в присутності сторонніх їх матері раптом стають такими ніжними. З їхніх уст злітають слова підтримки і любові, зізвичай їм не властиві. І ми самі іноді віримо в щирість матерів. Кожна дитина мріє, щоб мама її нарешті прийняла і полюбила. Але як тільки ми розслабляємося, все починається заново: маніпуляції, критика, ігнорування.

Сумно і те, що всі жінки, які наpодили дитину, вважають себе люблячими матерями. Насправді багато хто тільки контролює дітей, але зовсім їх не любить. З боку вони можуть здаватися люблячими і турботливими, але, залишившись наодинці з дітьми, стають критичними і уїдливими.

Читайте також: Не дочекався: Васильку, візьми мене на Великдень додому, візьми мене, синку

На людях ці жінки настільки милі і чарівні, що оточуючі дивуються, чому діти не хочуть спілкуватися з такими чудовими мамами. Такі матері – талановиті актриси. Вони прекрасно грають роль жеpтви. Зі сльозами на очах вони скаржаться друзям і рідним на жopстоких дітей. Вони кажуть, що не розуміють, за що діти так їх ненавидять. Та хоча б за ту стpашну байдужість, яку діти отримують за найменшу провину!

Не засуджуйте тих, хто говорить про матерів без трепету і любові. Ці люди виросли без любові і турботи, яких у вас було в надлишку

Довгі роки мене засуджували за те, що я погано ставлюся до матері. Все, досить. В цей День матері все буде інакше. Я запрошу своїх улюблених дітей на обід. Якщо вони зможуть, то прийдуть. А якщо будуть зайняті, я з радістю поспілкуюся з ними по телефону. І в цей день я не буду дзвонити матері, запрошувати її в гості або відвідувати. Я не буду вітати її зі святом. І при цьому я не буду відчувати себе винуватою. Наші проблемні відносини погано впливають на моїх дітей, якими вона теж намагається маніпулювати. Вони ще занадто молоді, вони намагаються бути ввічливими, але відчувають фальш у відносинах і намагаються уникати спілкування з бабусею. А вона бачить це і злиться.

Якщо вам пощастило з мамою, привітайте її з цим чудовим святом. Зробіть це з любов’ю і вдячністю. Але не намагайтеся засуджувати людей, які говорять про своїх матерів без трепету і любові, в цьому немає їхньої провини. Навпаки, ці люди виросли без любові і турботи, яких у вас було в надлишку.

За матеріалами – Dc.lviv.ua, переклад о.Тихон Кульбака

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page