— Давай складемо речі в шафах? – сказав чоловік.
— Ти цим займатимешся? – Здивувалася я.
Я ніяк не могла його упросити викинути все непотрібне в мотлох. Я не вірила, що він збере всі непотрібні речі і викине їх на смітник. Він любить накопичувати і складати все, що колись йому може стати в нагоді, але насправді лежить і збирає пил.
Я думаю, причина в тому, що він виріс у бідній родині. Він звик економити та відкладати все. Навіть безнадійно зламані речі він ремонтує та ховає у шафу.
Баночки, пляшечки, пакети. Усі вони пройшли шлях від потрібних речей до мотлоху. Мій чоловік 20 років все дбайливо складає, пакує в пакети і раз на рік витирає там пил. Деякі речі перекочували на дачу, але більшість так і залишилася у “улюбленій” шафі.
На дачу навіть страшно зайти – там склад непотребу. Металобрухт, старі коробки, одяг зношений. І чергова фраза чоловіка: “Нехай полежить, а раптом знадобиться”. Тому за роки подружнього життя я вже звикла до цього і навіть не звертаю уваги. Ви б бачили його щасливі очі, коли стара куртка чи порваний шланг виручають у якійсь ситуації.
Якось наш сусід притяг зі сміття бак від бетономішалки. І ось валяється ця металева конструкція вже котрий рік у дворі. Насправді вона абсолютно непотрібна, тому що там здоровенна дірка — вимішати там бетон неможливо. Але ж вона лежить. Сусід навіть її землею присипав, щоби ніхто не вкрав. А потім продав ділянку – і скарб дістався новим власникам. Нові господарі навіть грошей додали, щоб “скарб” перейшов у їші володіння.
Добре, мій чоловік збирає ще більш-менш потрібний мотлох. Та й гроші на нього не витрачає. Щоправда, він уже й сам не знає, що має.
І ось недавно я прочитала статтю, що треба викидати всі речі, якими ви не користувалися протягом року. Коли скінчився простір, треба переглядати майно, а не купувати нову шафу, бо нові речі мають замінювати старі. Чоловікові я про це розповіла, але він тоді сидів і байдуже читав журнал.
Я сама не чистюля, але намагаюся мотлох не складати. Я реально люблю щось викидати та звільняти полиці від непотрібних речей.
— Я викину ці штани, — говорю чоловікові.
— Ні, я буду газон у них косити, — відповідає він.
— Ти маєш десять пар штанів на дачі для того, щоб косити траву.
— Ну гаразд, машину ремонтувати.
– Яку? ВАЗ продали, а нова обслуговується в автосервісі.
– Нехай лежать, раптом знадобляться.
Найцікавіше, що ми обоє розуміємо, що ці штани ніколи не знадобляться. Але взяти їх і викинути він не може. Я намагалася це робити тишком-нишком, але потім чоловік побачив безхатька у своєму светрі і влаштував такий концерт, що я більше так не роблю.
Так, я його люблю. Я його шаную. Приймаю таким, яким він є. Я мирюся з цим недоліками і намагаюся його зрозуміти. Але, мабуть, є між нами щось, що заважає досягти ідеальних відносин.
Звичайно, до прибирання шафи справа не дійшла — то була хвилинна слабкість. Вже за годину чоловік у комору і тріснуту дитячу ванну затягав. Сказав, що із сином взимку кататимуться.
Головне, щоб у серці жило кохання, а все це мотлох їсти не просить. Я змирилася.
Головна картинка – pexels.
