Історія абсурдна. Моя мама, 50-річний чоловік з докторською дисертацією, викладач ВНЗ, не бачить, що робить моя бабуся, її мати. Весь час, як себе пам’ятаю, у бабусі «погане здоров’я», то спина, то голова. Живемо ми разом, в дуже великій квартирі (колишня комунальна).
Батько самоусувається – то рибалка, то дача, намагається вдома не бувати, хоча місця у нас більш, ніж достатньо, всі кімнати ізольовані, не зустрічаємось. У мами не все гаразд зі здоров’ям, але бабусі про це не говорить. Ранок починається з того, що бабуся виходить на кухню, ми снідаємо, вона показує мамі на апарат і на голову і йде в кімнату.
Мама схоплюється, біжить займатися бабусею, дає їй краплі, стрибає навколо неї. На мене в дитинстві звертали уваги менше – вся увага бабусі, і мене, якщо чесно, це тільки радувало. Але зараз я дивлюся на маму, так шкода її – я їй хотіла подарувати з першої зарплати тур на море – вона на мене подивилася, так ніби я їй бабусю на той світ відправити:
— Я поїду, а хто ж з мамою буде?
Я їй сказала, що буду доглядати за бабусею 2 тижні – і взагалі, бабуся не те що ходить, бігає – а мама відмовилася. Бабуся ніколи не питає у мами, як у неї справи на роботі – вона відразу починає їй жалітись на самопочуття. Мама вночі (хоча не говорить нам, а я чую), встає і перевіряє, як там бабуся спить. Батько пішов спати в окрему кімнату – каже, не можу я, коли кожні 2 години вночі хтось встає-лягає, встає-лягає. Мама нікуди не ходить – бабусю щоб не образити, бабуся не хоче ні в театр, нікуди взагалі. Тільки на роботу.
Я реально дивлюся на матір і бачу, як бабуся нею користується. За помахом руки , донька біжить куди мама скаже. Але коли мами вдома немає, бабуся наша здорова, аж заздрісно. Може з подругами під “чай” посидіти, або ходить десь цілий день. А мама повернулась – усе, сили скінчились, одразу нездорова.
Моїй мамі 50, як пояснити, що вона марнує своє життя? Я не ревную, просто неймовірно шкода її, прямо до сліз шкода.
Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.
Головна картинка – pexels.
