Мій син Денис дуже в житті попікся і в свої сорок чотири роки вже сам п’ять років живе. Десять років він жив душа в душу зі своєю дружиною Ілоною, дітей у них не було, бо Ілона не хотіла, казала, що як тільки зіпсує собі фігуру, то Денис її покине. Не знала вона мого сина, як виявиться пізніше.
Але син її любив і був готовий на все заради неї, навіть не мати спадкоємця для свого бізнесу. Він мав кілька будівельних магазинів і сам займався ремонтами, мав кілька бригад, які робили ремонти під ключ і мав вже певну репутацію.
Мав він і друга найкращого, який з ним в цьому бізнесі був, який мав долю, але де ж він знав, що його прекрасна Ілона поклала око на його друга?
І одного дня він про все дізнався і залишився практично ні з чим, бо друг забажав половину бізнесу, а жінка – половину майна. Я тоді на синові лиця не бачила, як він то все пережив, лиш Бога молила аби все з ним було добре.
– Мамо, мене втримало те, що моя справа, то була мені наче дитина – я не міг все покинути, – зізнавався пізніше син.
І відтоді він на роботі днює і ночує, все у нього є і можу сказати, що Бог поблагословив його, бо все й нього подвоїлося, а то й потроїлося: пішов приріст клієнтів, має нову квартиру, будинок мені добудував, машини міняє і жінок, на жаль.
Бачу, що не може ще жінку забути, а вона мала нахабство до нього прийти!
– Павла ніхто не бере в партнери, бо після того, що було з тобою думають, що він так вчинить і з ними, а робити простим робочим він не хоче. Він не той, ким я його вважала. Ти мій чоловік! Давай все забудемо!
Уявляєте? Оце нахабство, але син сказав, що ні, раз вибрала, то хай і живе.
І ось так ми й живемо і тому я вирішила, що жінка має цінувати мого сина, має бути йому вдячною. Чим це погана онова для шлюбу?
Я тоді виставила оголошення, що шукаю жінку від тридцяти п’яти до сорока, можна й з дитиною, собі за доглядальницю. І тут я вже почала дивитися, хто ж прийде і таки вибрала з усіх претенденток Олю, яка була в скруті, а можливість жити у нас з дитиною її влаштувала.
А далі я їх і познайомила і побачила, що сподобалися вони один одному, бо почав до мене син частіше їздити, а Оля вся аж сяяла, коли я казала, що він їде. І отак потроху, потроху вони один до одного приглядалися і вже через рік я їх одружила. Тепер чекають на поповнення в родині, бо з такою дружиною лиш вити сімейне гніздечко.
Проте, Ілона не була б собою, якби й тут не влізла. Перестріла Ольгу в місті і сказала, що Денис і досі її забути не може і як тільки Ольга приведе на світ дитинку, то він втратить до неї інтерес.
– Будеш все життя зі свекрухою жити, – сказала вона їй, – А мені Денис до ніг цілий світ кидав, а тобі лиш грядки з полуницею!
– Я люблю полуницю, – відказала Ольга і пішла геть.
Вона це все мені розповіла і була засмучена, але я їй сказала, що Ілона ще до неї хотіла вернутися, але Денис їй відмовив, тому вона може на рахунок цього не хвилюватися. Коли Денис про це дізнався, то приніс до Ольги глобус і каже:
– Тицяй пальцем. Де ти хочеш поїхати і ми там будемо з тобою жити. Давай.
– Я хочу жити тут, – відказала вона, – Там, де ти.
Історія написана з реальних подій, імена та обставини змінені в інтересах головних героїв.
Фото Ярослава Романюка
Автор Ксеня Ропота
