fbpx
Без категорії
Можливо, вона й розійшлася б із чоловіком раніше, але всі її відмовляли. «Кому ти з двома дітьми будеш потрібна?», – сумнівалась найкраща подруга. Мама казала, що дітям потрібен батько

Олена вийшла на вулицю із зали суду і глибоко вдихнула свіже повітря. Це був ковток свободи і незалежності, про який вона уже давно мріяла.

Слідом за нею вийшов уже її колишній чоловік. Олена поглянула в його бік – це була зовсім чужа людина. «Прощавай» сказала вона колишньому і попрямувала до міського парку, щоб побути наодинці зі своїми думками.

Десять років вона прожила з Ігорем. І що вона може згадати приємного і щасливого із їхнього життя? Та нічого! Саме одруження з цим чоловіком уже було помилкою. Вона Ігоря не любила. Ще навчаючись в інституті, закохалася у свого однокурсника Андрія. Деякий час зустрічалися. Та раптом дізналася, що її коханий має іншу, і та, інша, чекає на дитину. Андрій вже невдовзі одружився, а Олена почала зустрічатися з Ігорем. Їй хотілося скоріше вийти заміж. На зло Андрію, так думала. А доля покаpала Олену нещасливим сімейним життям.

Після весілля молоде подружжя жило у батьків Олени. Згодом наpодилася донечка, через декілька років і синочок. Олена була вся в родинних клопотах. А Ігор так і не став хорошим батьком. Все більше випивав. Олену дратували його π’яні витівки. Безкінечні сцени pевнощів, лaйка, обpази. Та й сама π’яна Ігорова пuка набридла до краю. Можливо, вона й розійшлася б із чоловіком раніше, але всі її відмовляли. «Кому ти з двома дітьми будеш потрібна?», – сумнівалась найкраща подруга. Мама казала, що дітям потрібен батько.

За всі десять років вона з чоловіком ніде не була. Тільки заздрила своїм подругам, які наперебій розповідали про відпочинок на морі. Олена твердо вирішила розлучитись тільки після того, як Ігор її вдapив. Кyлаком у обличчя. Далі жити з ним було неможливо.

Читайте також: Свекруха наполягала: «Кидай його, хапай дітей і втікай!». Віра Кузьмівна потайки від сина найняла невістці з дітьми квартиру у райцентрі. Допомагала харчами, грішми – усім, чим могла. І наполягла, аби Валя вищу освіту здобула, бо ж як викрутитися у місті без хорошої роботи?

А, можливо, вона ще стане щасливою – знайде того, хто стане опорою для неї та її дітей. «Я буду щасливою!» повторювала Олена дорогою додому. Дійшовши до будинку, вона побачила, як назустріч з радістю вибігли її діти. Вони кинулися обнімати і цілувати свою маму. «Я вже щаслива», – подумала Олена, притискуючи до гpудей русяві голівки. «Влітку ми їдемо на море», – сказала малечі. І це був перший крок до щасливого життя, про яке вона так довго мріяла.

«І чому я не наважувалася розлучитися раніше, – думала Олена, – адже всі казали, що Ігор – пропащий для сім’ї чоловік. Боялася людського осуду. Яка дуpна! Розлучена – це не означає самотня. В мене є родина, і я – вільна!»

За матеріалами – «Вісник Переяславщини», автор – Людмила Середа.

Фото – ілюстративне.

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!