Один купець їхав до Франкфурта на ярмарок і по дорозі, на вулиці одного з селищ, загубив гаманець, у якому було 800 золотих. Значна сума на той час. Кінь тоді коштував 40 золотих.
Тому втрата грошей, за які можна було придбати 20 коней, це, самі розумієте, прикра втрата.
Ішов тією дорогою місцевий тесляр і знайшов важкий гаманець. Приніс його додому. Нікому про нього не сказав, а сховав, чекаючи появи господаря втраченого гаманця – доведеться ж віддавати. А якщо не знайдеться – інша справа. Але за будь-яких обставин треба почекати.
Найближчої неділі священик оголосив у церкві, що втрачено 800 золотих і тому, хто їх знайде та поверне, виплатять 100 золотих винагороди. Чесний тесляр приніс гроші пастору.
Той попросив, щоб прийшов власник. Купець прибув. Взяв гаманець. Перерахував гроші і дав тесляреві не обіцяних 100 золотих, а лише 5, і супроводжував це дуже образливими словами: «А сто золотих ти взяв без дозволу сам, бо в гаманці було 900 золотих!».
Таким безчесним чином жадібний торгаш вирішив схитрувати та заощадити.
Тесляр, зрозуміло, обурився, що його звинувачують у крадіжці та заявив:
«Я жодного золотого не взяв, не те щоб сотню. Я людина віруюча».
Священик підтвердив, що тесляр, справді, порядна і глибоко віруюча людина, яка дотримується заповідей Божих, і тому він не міг взяти цю сотню золотих. Але жадібний купець наполягав на своєму.
Сперечалися вони довго, і тоді священик відвів і тесляра, і купця до суду міста Франкфурта. Справа розглядалася кілька днів і стала для містян предметом численних пересудів. Тому в день засідання суду та оголошення рішення будівлю суду було переповнено. Усіх цікавило, чим завершиться грошова суперечка.
Суддя спочатку запитав купця: «Ти можеш присягнути, що втратив саме 900 золотих?».
Купець навіть оком не моргнув, поклав руку на Біблію і заприсягнувся. У той час присяга на Біблії, це була дуже серйозна справа.
Потім суддя звернувся до теслі: «А ти можеш присягнути, що знайшов 800 золотих?»
Чесний майстер спокійно поклав руку на Біблію і теж заприсягнувся.
Після цього суддя оголосив своє рішення: «Справа очевидна. Гаманець, знайдений теслею, не належить купцю, тому що він втратив 900 золотих. Тому гаманець і 800 золотих передаються тесляреві і він може розпоряджатися грошима на власний розсуд. Купець же має продовжити пошук свого гаманця, в якому було 900 золотих!».
Так купець втратив гроші і чесне ім’я. Вирок судді виявився мудрим і справедливим, тому що жадібність і зло покарали себе.
Притча датована 1506 роком з книги «Scherz und Ernst» («Жарт і всерйоз») письменника та проповідника Йоханнеса Паулі.
