Ми часто чуємо історії про чоловіків, які тримають в страху своїх дружин. Але у Андрія була абсолютно протилежна ситуація.
Чоловік був розгублений, і не розумів, навіщо його кохана взагалі вийшла заміж за нього. Йому здавалося, що це частина якогось підступного плану.
Чому він так вирішив? Адже всі навколо вважали його дружину доброю, відкритою і чуйною людиною. І він так вважав, поки вони не одружилися. Жінка виявилася дуже розумною, прагматичною і розважливою. «Бачу ціль – йду до неї, чого б мені це не коштувало», було головним девізом її життя.
Андрій дивувався, як його дружині вдалося влаштувати все таким чином, щоб колегу яка їй заважала не просто звільнили з роботи, а й посадили за те, чого вона не скоювала. У цей момент йому здалося, що його дружина навіть не відчула почуттів совісті і сорому.
Одного разу, вона помcтилаcя своїй подрузі за те, що та напліткувала про неї друзям. Дрібниці типу, з ким не буває. Але дружина Андрія вивідала про кoханця подруги, вибрала момент, коли вони були разом, і зателефонувала її чоловікові, попросила під’їхати за потрібною адресою. У підсумку, справжній спектакль і розірваний шлюб.
Вона дoмагалася звільнення офіціанток, якщо їй не подобалося обслуговування. Вона не переносила дітей і тварин, і навіть протикала футбольний м’яч, якщо він залітав у двір їх заміського будинку з дитячого спортивного майданчика. Хіба добра і чуйна людина вчинить так?
Помічаючи все це, Андрій почав по-справжньому остерігався своєї дружини, хоч і був не боязким і завжди міг постояти за себе.
Міг постояти за себе у вуличній заворушці, але як вести себе в таких ситуаціях з дружиною? Йому здавалося, що у неї природжений талант йти по головах і псувати людям життя цілеспрямовано і злорадно. Поступово в його голові зародився страх за самого себе. Раптом він щось зробить не так або скаже зайве слово у випадковій сварці? Де він виявиться наступного ранку, в буцегарні чи в найближчому лісі? Дружина може влаштувати і це.
Поки Андрій дотримується рівноваги – не заважає їй, а вона йому, все йде гладко. Але ж життя триває. Йому нікуди діватися, піти від неї він боїться, з вищезгаданих причин. Залишається жити за її правилами, перебуваючи в постійній напрузі.
«Краще б доля не пов’язувала нас, краще б я ніколи її не зустрів», – з сумом думає Андрій кожен раз, коли вони лягають спати.
Фото ілюстративне.