Ми не спілкувались років з десять. Чоловік до мами їздив регулярно, діти до неї не просились, а вона й не чекала. Я знала, що у неї все гаразд та й по всьому. А тут новина

Ми зі свекрухою сварилися регулярно.

Кожен вважав, що він має рацію, і не збирався поступатися. Коли мені набридло завжди псувати собі нерви, я їй казала на двері і просто заборонила до нас приходити.

Квартира була моя, і я мала на це повне право. Чому я маю вислуховувати негатив на свою адресу у своєму будинку? От і поставила цьому кінець!

До того дня родичка постійно втручалася у наше життя. То господиня я не надто, то дружина не уважна, то виглядаю я не так, я вона собі намріяла.

Загалом вона постійно до мене чіплялася. Спочатку я намагалася віджартовуватись, потім абстрагуватися і не звертати уваги, проте постійні причіпки почали дратувати. Я натякала їй, що настав час зав’язувати, але вона ніби не розуміла.

Ми не спілкувались років з десять. Чоловік до мами їздив регулярно, діти до неї не просились, а вона й не чекала. Я знала, що у неї все гаразд та й по всьому.

А зараз у нас ситуація просто патова. Не можу вам навіть пояснити що коїться у мене в голові і на душі. Як вчинити правильно і при цьому зберегти сім’ю?

Мама чоловіка родом з Чернігівщини. У столицю вона приїздила на заробітки поки могла(якраз тоді вона до мене і бігала). З роками, як я зрозуміла, здоров’я погіршилось і вона сюди приїздити перестала.

Так от. Наразі у них там дуже неспокійно. Як розповідає чоловік, його мама більшість часу проводить у підвалі будинку. Щоденно “прилітає і прилітає”. Жінка вона не молода і такий спосіб життя ще більш погіршив її стан. Чоловік сказав, що хоче забрати маму до нас.

Я тоді просто отетеріла. ми не те що в одній квартирі вдвох. Ми на одному полі бути не повинні. Коли я про це чоловіку сказала, він заявив, що то його мама і якщо я в такий час не стримаю свій харакер і не буду мудрішою, він просто розчарується в мені. Якщо вже на те пішло, він, як син не може покинути свою маму у таку годину.

Я розумію чоловіка. Дуже розумію, чесно. Але ж як згадаю що то за жінка…

Людоньки, як же ж бути? Варіант зі знімною квартирою поки відпадає повністю: чоловік втратив роботу, ми й так ледь жевріємо на мою зарплатню в 12 тисяч.

24,08,2022

Головна картинка – pexels.

You cannot copy content of this page