Мама з дитинства мене вчила, що чоловік має забезпечувати родину, а жінка має бути про сто гарною мамою і господинею. Мама це все втілювала в життя на практиці – тата вічно не було вдома, а ми жили в достатку в гарній хаті, смачно їли і добре спали.
Нам допомагали ще бабусі й дідусі з обох боків, тому мама не тримала господарку. Ми допомагали то одним, то другим дідусям і бабусям, які нас і годували потім весь рік. Нас такий варіант влаштовував. А те, що по селу говорили, ніби ми ні до чого не придатні – нас не хвилювало, бо нам було добре.
У нас була гарна хата, гарна машина, гарний одяг – всі мої ровесниці мені заздрили, а їхні мами моїй мамі.
Коли приїжджав тато, то ми влаштовували бучні гуляння з усією родиною, бо він приїздив раз на кілька років.
Коли я стала дорослішати, то картина чоловіка, якого я покохаю була вже сформована – має бути гарним, заробляти багато грошей, а я маю сидіти вдома і їх витрачати на себе і дітей. Він має мене цінувати за те, що я роблю.
Все. Чого ще більше треба?
Вчилася я посередньо, як і всі.
Але далі сталося те, що я стала помічати, як старшокласник Славко на мене дивиться, хлопець був дуже вродливим і я вже й собі почала про нього мріяти.
Але про моє захоплення якось дізналася мама, певно молодша сестра доклала.
– Ти що? Ти бачиш, яка там бідота? Там ні батька, ні матері, а їх троє в бабусі! Його майбутнє – це тракторист і жінка доярка. Ти хочеш корови на фермі доїти?
– Чого я маю корови доїти?, – дивуюся я.
– Бо там ще молодших треба на ноги ставити. Замість гарної сукенки тобі, він буде купувати дві сукенки сестрам! Отак буде. Я для того тебе ростила в добрі і теплі аби ти так собі долю перекособочила?
Я подумала про красиві очі Славка, а далі сплили великі очі бабиної корови і я зрозуміла, що ні за які гроші!
Мама допомогла мені вступити в престижний університет.
– Тут одні нафтовики майбутні. Тут діти простих людей не вчаться, тому будь мені розумничкою!
Я й була. Огледіла всіх навколо і вибрала собі хлопця під всі мої запити – гарний і багатий. Довго його вмовляти не прийшлося, бо я дівчина була видна.
Ми побралися і весілля було схоже на казку – карета, біла сукня з короною і довгим шлейфом, голуби і купа квітів в залі! Всі були дуже зворушені і казали, що ми неймовірно гарна пара і діти наші будуть просто ангеликами.
Поки ми вчилися, то батьки Олега нас дуже підтримували – купили квартиру, зробили там ремонт, давали гроші на їжу. Потім Олег влаштувався на роботу і почав приносити додому зарплатню. За мірками загалу, то було доволі нормальною сумою, але ж не для нас.
Я мала гарно виглядати, тому витрачала на себе багато і Олег це сприймав нормально.
– Хочеш мати вродливу жінку – то в неї треба вкладати, – казала я.
Не думайте, що я з нього почала вимагати того, чого він не міг мені дати. Ні. Я його підтримувала. Я його просто обожнювала і піклувалася про нього.
У нас з’явилися діти і витрати ще збільшувалися, але його батьки перестали нам допомагати. Виявилося, що вони були винні банку гроші і тепер лишилися ні з чим.
Олег крутився як міг і я зрозуміла, що маю йому допомогти і підтримати. Я влаштувалася на роботу і зарплата моя мене звичайно просто вразила – це мізер, це на один похід в магазин.
На багато що мені відкрилися очі і я стала працювати більше і більше, а от Олег, навпаки, став якось до всього відноситися з байдужістю! У нього виявляється складні душевні переживання!
То у мене переживання – місяць без косметологічних процедур! А не це.
Я скажу так – за кілька років вже я тримала цю родину фінансово і вкупі, бо я вкладала в неї стільки моїх зусиль, що й не передати. Я все ще дуже гарно виглядаю, як на свої роки, мені більше тридцяти не даш в мої сорок чотири.
Але я сама на це заробляю, розумієте в чому сміх? Я сама можу собі все купити. А мій чоловік – це якийсь додаток, який ніякої ролі в родині не грає, є він чи нема.
Мама приїхала і вкотре розповідає сільські плітки, мовляв Славко трохи видряпався та має ферму, де вони з дружиною розводять телят.
– Дряпаються, дряпаються. А на ферму на велосипеді їде, ще й дітей з собою беруть та шкіряться на всю вулицю, – розповідає мама.
А я тепер мовчу. А що я маю на це сказати?
Фото Ярослава Романюка.
Популярні статті
- Кредит під 500%: українці масово потрапляють на гачок до Манівео
- “Секретний” рецепт найсмачнішого в світі САЛА. За вуха не відтягнеш!
- «Марічко, я тебе дуже прошу, нікому не кажи, що ти тут бачила». Марічка слухала цю сумну розповідь, та не могла зрозуміти, чому її подруга обманювала увесь цей час. Хіба вони не люди, не зрозуміли б? Може, чимось би допомогли
- У Великій Британії мають намір заборонити вологі серветки
- 2 наречені на 1 весіллі: дівчина прийшла на весілля свого коханця у весільному платті