fbpx

Ми познайомилися за кордоном, де Саша працював будівельником, а я теж поїхала заробляти не від хорошого життя. Вдома ми мали рідних, які вирішили нашими руками загрібати жар. Так було, я не виправдовую себе. Дружина Сашка фиркала його грошима направо і наліво

Я стомилася від того, що мій чоловік порівнює мене з колишньою дружиною.

Ми з Сашком познайомилися вже дорослими людьми, в обох за плечима стосунки і не дуже вдалі. Він залишив родину, бо там було просто нестерпно жити, до останнього тримала дитина. Але після зустрічі зі мною він таки наважився і зробив правильний вибір.

Ми почали спочатку разом жити, але потім я наполягла на тому, що час вже й одружитися, бо я не в тому віці, коли готовий роками чекати чи це «воно».

– Саша, я розумію, що ти не планував ще раз одружуватися, але я говорю насамперед з точки зору закону і виживання в іншій країні, тут все легше робити, коли ти маєш якийсь офіційний папірець – чи на квартиру збирати, чи за комунальні послуги платити…

Так, ми познайомилися за кордоном, де Саша працював будівельником, а я теж поїхала заробляти не від хорошого життя. Вдома ми мали рідних, які вирішили нашими руками загрібати жар. Так було, я не виправдовую себе. Дружина Сашка фиркала його грошима направо і наліво, говорячи, що ціни такі в країні і важко жити, а мій поправляв здоров’я в генделиках, бо так знімав стрес і «переживав розлуку».

В мене в Україні донька лишилася, яку виховує моя мама, але після того, як ми тут все оформимо офіційно, то я планую її взяти до себе. Я не якась там мегера і згодна аби й син Сашка також жив з нами, але його дружина вперлася, що дитину не віддасть. Ну то хай там і живе – вона вже доросла людина і дасть собі раду.

Але про головне, бо я відволіклася на ці деталі, які важливі, але ці претензії щодо мене, які Сашко висловлює, мене дратують.

– Світлана так борщ не варить…

– Світлана завжди мала, що перекусити…

– Світлана завжди слідкувала аби я мав свіжий одяг…

Світлана те і Світлана се, але ж Світлана сиділа вдома з дитиною і мала час на ці роботи, які він до речі не цінував, а я працюю по 10 годин і ще й у вихідні можу вийти на роботу, бо ж треба грошей! Тут все дорого і ні в кого не позичиш, як у банку, і тато з мамою не витягнуть сотку до зарплати.

Я вже йому сто разів про це говорила, що не треба порівнювати життя в України з тим, яке тут. Так, тут все зроблене для людини аби вона могла комфортно жити, але за це все треба платити і боже збав, який платіж протермінувати! Ми заробляємо багато тільки за мірками України, а тут ми такі собі, навіть, не середнячки. А до нього просто не доходить!

Я хочу мати надійні стосунки, міцний законний тил аби я знала на чому стою, а тепер бачу, що цей чоловік, що свою дружину покинув, що мене покине – для нього особливої втрати не буде.

Просто дивуюся, де беруться справжні чоловіки, про яких фільми знають та романи пишуть, бо на практиці – то все мусиш тягнути на своїх плечах і ще й мовчати.

Просто не знаю, як далі бути, бо ми оформили кредит на житло, як на подружжя, а з тими паперами та перекладами – то ціла прірва грошей!

Фото Ярослава Романюка.

You cannot copy content of this page