Мої батьки прожили разом тридцять років! Грандіозна дата! Я місця собі не знаходила від хвилювання. Хотіла підготувати кілька хороших тостів, придбати оригінальний подарунок або, хоч би, корисний.

Записалася в салон краси, треба ж і себе упорядкувати до свята. Я місяць витратила на приготування. Макіяж і манікюр сама зробила, а ось вибирати вбрання покликала подружку.

Оксана обійшла найкращі магазини нашого міста, у пошуках відповідного вбрання. Я витратила не одну годину на примірки. Туфлі шукала ще довше, ніж вбрання.

Впоралася з усіма завданнями за два місяці. Сестра, як і я, витратила купу часу на підготовку до свята. Вона придбала дві путівки до Парижа на два тижні! Сестра давно відкладала гроші на подарунок батькам. Вона хотіла гідно привітати їх.

Тітка також постійно дзвонила. Вона консультувалася з приводу, які квіти придбати, який подарунок зробити, який тост зачитати.

У день «Х» усі відчували хвилювання. Я, до основного подарунка, придбала величезний букет троянд. Тітка мала приїхати на своїй машині, але трохи пізніше. За мною заїхала сестра, щоб я не тягнула важкі пакети та величезний букет у маршрутці.

Ми, тобто я та сестра, хотіли приїхати раніше. Мама любить святкувати усі свята вдома. Вона не горить бажанням ходити в кафе. Батько дотримується тієї самої думки. Вони на всі свята приймають гостей удома. З цієї причини ми не дзвонили заздалегідь. Місце зустрічі не змінювалось тридцять років.

Приїхали, забрали пакети, а двері ніхто не відчинив. Ми подзвонили ще раз. Жодної реакції. Я зателефонувала батькові. Може, вийшли кудись? Ми ж не попередили про ранній візит.

Дзвінок батько прийняв не одразу. Я чула багато шумів на задньому фоні. Не розуміла де він. Ледве розібрала, що сказав батько.

– Ми в Одесі!

– Тобто? Чому ви в Одесі? Ми ж на свято приїхали? — дивувалася я.

— Доню, а ми нікого не кликали до себе! Це свято хочемо провести удвох! — Батькові доводилося кричати, щоби я його почула.

— Але ж ми під дверима вашої квартири?

— Тож роз’їжджайтеся! Всі! Бувай! Мені треба до мами повертатись! — І поклав слухавку.

Я стояла з відкритим ротом. Сестра зрозуміла, що щось сталося. Я пояснила, де наші батьки. Тепер ми стояли вдвох із однаковими обличчями.

Того дня ми з сестрою витратили 3 години, щоб зателефонувати всім родичам. Ніхто не розумів вчинку наших батьків. Ніхто не проти їхнього спільного відпочинку. Можна було просто попередити всіх. Ми витратили гроші та час даремно, хіба ж так робиться?

04,02,2023

Головна картинка ілюстративна.