fbpx
Історії з життя
Ми з чоловіком чекали цього десять років. Нескінченні походи на огляди все ж завершилися нашою перемогою. Але з «нашої» перемоги залишилася тільки «моя» перемога. Чоловіка вона більше не цікавить. Я взагалі більше не цікавлю чоловіка! Він пішов до іншої

Я при надії. Я щаслива. Зараз, коли ми станемо батьками, ми з дитиною йому не потрібні! Чекав, чекав і не дочекався? А ще кажуть, що дівчата не чекають своїх хлопців з армії. Так ви такі ж!!! Нічим не кращі від тих зрадливиць!

Мій чоловік у мене перший і єдиний. Тільки для нього я жила і намагалася чогось досягти. Тільки з ним пов’язані всі мої найкращі моменти життя. Сама я з сиротинця. Батьків не стало, коли мені було п’ять років. Спочатку я жила з бабусею. Але коли і її не стало через рік, мене забрали в дитячий будинок. Там і виросла.

Тепер скоро сама стану мамою. Це найпрекрасніше почуття окрилює, дає сили там, де, здавалося б, уже все. Я стану для малюка найкращою на світі. Але поряд з цією радістю живе смуток. Іноді він поглинає мене повністю, з’їдаючи без залишку. У такі моменти мені дуже не вистачає рідного чоловічка поруч. Мені дуже не вистачає мого коханого чоловіка.

Так, він погано вчинив. Але не можу я просто перестати кохати його! Кожна думка, що все в минулому змушує мене сумувати. У минулому наші спільні вечори, спільні ночі, спільні ранки. А як ми снідали… Так ніхто не снідає. Ми годували одне одного з ложечки, супроводжуючи кожну побажанням на сьогоднішній день. Хтось скаже, що це нерозумно. А я була на «сьомому» небі від щастя.

Щоранку, відкриваючи очі, думала про побажання на сьогодні. Ми снідали не скільки заради самого сніданку, скільки заради цих слів. Слів ніжності, турботи і кохання. Я була впевнена, що зустріла свою другу половинку. Адже кожна людина на світі про це мріє. Кожному необхідно знати, що він коханий і потрібний.

Тепер, коли ми не разом, для мене другою половинкою став наш малюк. Такий довгоочікуваний і улюблений! Такий рідний і найдорожчий! І це назавжди!

Днями я вирішила поговорити з його новою пасією. Я намагалася пояснити їй, що вона залишає дитину без батька. Жінка повинна була покинути мого колишнього чоловіка заради нового чоловічка, який скоро прийде в цей світ. Але ця особа лише посміялася наді мною і назвала наївною, якщо сподіваюся повернути чоловіка.

Напевно, хтось мене засудить, але не перестаю сподіватися і вірити, що чоловік повернеться до нас. На сьогоднішній день, у мене тільки два життєво важливих завдання: дочекатися нашого малюка; зробити все, щоб коханий повернувся. Хай він і помилився, але я зможу все пробачити і забути. Тим більше що тепер ми будемо повноцінною сім’єю, про яку він так довго мріяв. Адже він дуже чекав цю подію.

Ну не може все так кардинально змінитися в людині за такий короткий час?!

Моє серце не може так помилятися. Тільки думки про те, що ми знову втрьох, несуть мені спокій, радість і щастя!

Фото – ілюстративне.

Передрук матеріалу без гіперпосилання на Intermarium.news заборонений!

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page