Ми з чоловіком догледіли його одиноку тітоньку і отримали у спадок її квартиру трикімнатну. З самого початку ми говорили відкрито, що вона дістанеться синові, ми там і ремонт робити почали. Однак, після того, як нас після останніх подій чоловік мій і чути не хоче більше про таке. говорить, що віднині у нас на сина надії ніякої і ми повинні тепер самі про свою старість дбати і квартира нам у тому допоможе.
Минулого місяця наш син став батьком вперше. Ми не могли натішитися появі онука. Після виписки хотіли приїхати до нього додому, щоби побачити малюка. Набрали повну машину усього, витратили на придане для малюка цілий статок, але хто гроші рахує у такий день? Онучок, ми ж дідом і бабою стали, яке щастячко!
Проте настій наш святковий зник ще на порозі квартири. Невістка нам була відверто не рада і демонструвала своє роздратування. А сваха моя, з якою вони зараз живуть, взагалі запитала чого ми приїхали.
Нам було дуже прикро. Чим заслужили на таке ставлення? Я така сама бабуся, як і вона. Тим більше ми приїхали не з порожніми руками — навезли подарунків, гостинців, конверт з доларами подарували.
Плюшевого ведмедя у мій зріст невістка взагалі повернула одразу. Мовляв, малечі ще не можна таке дарувати. Онук підросте і гратиметься, у чому питання взагалі?
Витримали ми близько години. За цей час нам навіть чай не запропонували. Син там не господарює, тому поводиться тихіше за воду, нижче за траву. Проте невістка могла б виявити хоч якусь гостинність. Я не очікувала такого прийому.
Внука тепер ми бачимо лише на фото. У гості нас не звуть, а після того прийому нав’язуватися та приїжджати без запрошення не хочеться. До нас вони також не хочуть навідуватися. Сподіваюся, що хоч коли онук підросте, ми з чоловіком будемо на вулиці з ним перетинатися.
Ми з чоловіком зараз робимо ремонт у квартирі, що від тітоньки його успадкували. Спочатку планували її синові подарувати. Відкрито йому і невістці про це казали. разом х ними і шпалери купували і лінолеум на підлогу обирали. Їм і робити нічого не давали, лиш пальцем покажіть, що вам до вподоби, ми все придбаємо і зробимо. ну а як, коли невістка при надії була. а син на роботі цілими днями?
Але тепер чоловік навіть чути про те, аби сину ту квартиру віддати не хоче. Він сказав, що такому синові він не допомагатиме. На нього надії немає, тому треба заздалегідь подбати про свою старість.
Я ніби як його і розумію, але дитини своєї шкода. Ми ж пообіцяли все ж таки, як то виглядатиме, якщо відмовимо. Вони он уже й почали переїзд планувати. думають через місяць-два перебратись. А ми що? Скажемо що передумали.
Не по-людськи якось…
14,02,2023
Головна картинка ілюстративна.