Діти швидко ростуть. Нещодавно синок ще лежав на ліжку і вчився з боку на бік перевертатись, а тепер уже сам бігає та зустрічає тата біля дверей.
Ми з чоловіком на дитину ми грошей ніколи не шкодували. Собі доводилося багато в чому відмовляти, аби у нього було все найкраще.
Візок для первістка купували дорогий і якісний. Ми вибирали таку модель, щоби була легка і поміщалася в машину в складеному вигляді.
Що й казати, як воно якісне, то якісне. Відслужив він нам вірою і правдою. А оскільки транспорт був практично в ідеальному стані, ми вирішили його продати.
Чоловік виставив оголошення на місцевому сайті, щоб не “бавитись” з пересилкою у інше місто. Він скинув 30% від початкової ціни, адже ми хотіли якнайшвидше візочок продати і придбати потрібне сину ліжко. Часи зараз важкі, тому завищувати ціну не піднімалася рука. Хоча, повторюся, коляска була в ідеальному стані та в повній комплектації.
За кілька годин мені зателефонували і потенційні покупці. Ми все оговорили і домовились зустрітись біля нашого під’їзду о п’ятій вечора.
Уявіть здивування наше, коли з авто вийшов чоловік моєї племінниці. Ми його знали, адже нещодавно на весіллі в них відгуляли, але не спілкувались ми з ним близько, тому й номер його у нас записано не було.
Виявилось, що племінниця моя скоро стане мамою, того й весілля так швидко зіграли. Вони із чоловіком переглядали саме оголошення і натрапили на наше. оскільки гроші з подарованих ще лишились, то вони вирішили їх витратити з максимальною користю.
Ми з ним побалакали, візок він оглянув, розплатився із нами і поїхав. Як для родича, то ми ще скинули кілька тисяч і вийшло, що віддали за половину вартості стартової. Однак, ми з чоловіком були дуже раді, адже не тільки візок продали а й племінниці допомогли.
Радість наша тривала не надто довго. Через годину зателефонувала вкрай невдоволена моя мама:
— Як так можна? – почала вона, – Як ви могли за такі великі гроші непотріб свій продати рідні? Та побачила що свої – віддай. Як мені тепер в очі сестрі твоїй дивитись, це так я вас навчила?
За пів години після того, як я з мамою побалакала, уже й сестриця мене набрала. та теж невдоволена:
— Десять тисяч? Ти віддала рідній племінниці коляску вживану за такі гроші? Як так можна? Ти ж знаєш нашу ситуацію, як нам важко, ще з боргами за весілля не розрахувались, а ти “продала” коляску. Та я б ні копійки у сина твого ніколи не взяла. Важко було просто так віддати, чи як?
Я намагалась щось пояснювати і доводити, але намарне. У них була своя “програма” і я для всіх була не така.
От поясніть мені у чому моя вина? У них часи непрості, а в нашій родині ні?
Пів року минуло, зі мною ні мама ні сестра розмовляти не хочуть. Вважають, що я повинна молодим оті кошти повернути.
От мені цікаво, а ви б як на моєму місці вчинили? Подарували б?
19,03,2023
Головна картинка ілюстративна.
