Ми з чоловіком моїм зібравши досить таки великий пакунок подарунків із кульками і букетом чекали під дверима коли ж нашу куму випишуть із немовля. Вони себе не виказали нічим і жодним чином, але лиш поглянувши на малюка я одразу зрозуміла, що то син мого Іллі. От тільки тепер не знаю як реагувати. бо теж маю одну таємницю від свого чоловіка.
Зі Світланою ми з самого дитинства найкращі подруги і ніби як сестри. Нам було дуже комфортно легко і просто разом. ніколи ніяких непорозумінь між нами не було. Так і пронесли свою дружбу через усе життя.
Саме Світлана була дружкою на моєму весіллі з Тарасом, першим чоловіком. У неї на плечі я оплакувала його зраду і саме вона мене підтримувала під час важкого і тривалого розлучення.
Коли я з Іллею познайомилась, то Світлана також перша про це дізналась. Вона бачила як він до мене ставився, не раз говорила, що я не повинна бути такою строгою до нього і все ж дати йому шанс.
Вона щиро вболівала за нашу пару і саме вона, коли ми з Іллею вінчались, тримала корону над моєю головою. я довіряла цій людині цілком і повністю. Вона була моїм продовження. моєю довіреною особою, сестрою, мамою, та усім світом.
Дітей у нас із чоловіком дуже довго не було. Я на той час уже дуже покохала Іллю і бачила як йому важко даються оці нескінченні обстеження і безрезультатні надії. Напевне, я б не зважилась на таке, аби не ота розмова зі спеціалістом:
— Таке буває. – сказав він мені на одинці. – Просто ви не сумісні. Дехто все життя так живе – удвох. а деякі жінки знаходять вихід із ситуації.
Я довго ходила із його словами у голові. Мені було дуже непросто зажитись, але я таки “знайшла” той вихід. На світ з’явився наш перший син. Єгор схожий на мене, але я добре бачу і вгадую в ньому повадки рідного тата. Через шість років, коли Ілля заговорив про другу дитину у нас на світ донька з’явилась. Вистачило мені тоді розуму нікому нічого не розповідати, навіть світлані.
І ось, тиждень тому ми з чоловіком забирали мою куму з малям. Про свого кавалера вона мені не розповідала. Більше того, завжди говорила, що то була помилка і все через їхній тодішній стан. Мовляв, обоє про це жалкують гірко.
А син моє найкращої подруги точна копія мого чоловіка. Тут і до ворожки не ходи – викапаний Ілля, прямо ксерокопія маленька. Вони виду не подали, спілкувались. як завжди, а я зробила вигляд, що нічого не побачила і не зрозуміла.
Тепер же ні їсти. ні спати спокійно не можу. Світлана ж нікуди виїздити не збирається, той малюк буде постійно на очах. Як мені реагувати на схожість?
А якщо мій чоловік раптом побачивши свого сина і погляне на наших дітей щось запідозрить?
Ох, аж голова обертом, а як бути, як розплутати цей клубок?
Може хто порадить?
13,07,2023
Головна картинка ілюстративна.
