Ми з чоловіком проживаємо у Броварах, що під Києвом, а його батьки на Черкащині. так от, вони щовихідних нас на гостину до себе запрошують “відпочити”. Звучить прекрасно, але відпочиває. чомусь, лише мій чоловік, а от я і голови підняти не можу.
Звуть нас, звичайно, у гості, відпочивати, але відпочиває там лише чоловік. Ось його там взагалі справами не навантажують. А я туди їжджу як на роботу.
У свекрів свій будинок на Черкащині. Чоловічу роботу батько чоловіка виконує сам, тож для чоловіка поїздка до батьків це лазня, шашлик та мамина наливка.
А ось жіночу роботу свекруха залишає для мене. То їй одяг потрібно випрасувати, то вечерю приготувати, то підлогу помити, то випрати усі тюлі і штори, бо їй у свої сорок сім уже ну ніяк, стара стала і важко.
І щоразу одне й те саме. Нас звуть у гості, заявляючи, що за нами скучили і бажають бачити на сімейний обід. Переконують, що робити нічого не треба, лише приїжджайте та відпочивайте.
Ми приїжджаємо, нас чинно цілують, чоловік із батьком йдуть займатися якимось приємними речами, на кшталт, попаритися в лазні, подивитися телевізор чи посмажити шашлик.
Свекруха забирає в мене онучку, а потім зі словами “мені так незручно тебе просити” починає навалювати різних завдань. Якщо зима, то лише в будинку – помити, протерти, випрасувати, приготувати. Якщо весна чи літо, то додається городик та квітник – щось пересапати, пересадити, полити і так далі.
Не пригадую жодного разу, щоб я приїхала, сіла в крісло і нічого не робила. У свекрухи для мене робота знайдеться завжди, це сина вони бережуть, а невістку з якого дива?
До того ж з онукою бабуся грає лише поки у дитини гарний настрій. Якщо дитина починає вередувати, то її відразу вручають мені, щоб привела дитину назад у радісний стан.
Тобто або спати поклала, або памперс змінила, або погодувала. А бабуся тільки тоді бабуся, як мала собі грається гарненько і сидить тихенько.
Я спочатку думала, що такі прийоми – тимчасові явища. Ну надто велика різниця між тим, як проводить вихідні чоловік, і як їх проводжу я.
Зрозуміло, що я в декреті, але й удома я не відпочиваю, у кого маленька дитина на руках, той мене зрозуміє повністю. Але свекри вважають, мабуть, що я не втомлююся зовсім, тож син у них у гостях відпочиває, а невістка працює. Знайшли Попелюшку.
Я вже відмовляюся їздити до батьків чоловіка, що їх щиро обурює. Вони ж у гості звуть від широти душі, а я ніс верну. До того ж вони за онукою скучили. Але парадокс: за онукою вони скучили, проте чоловіка одного з дитиною не звуть. Тобто або в комплекті з дитиною йду я, або дитина залишається при мені, а чоловік їде.
Хоча доньці вже другий рік рік, не немовля вже, хоч і клопоту з нею ще вистачає. Але хіба це має зупиняти тих, хто любить бабусю і дідуся?
Чоловік теж не розуміє, а чого це я не хочу їздити до його батьків? у нас опалення періодично вимикають, зі світлом не все гаразд, а у батьків і тепло і добре, а тут бойкот улаштувала. Чому питається?
Свекруха вже починає писати обурені повідомлення, мовляв, до мене вона з усією душею, а я носа верну.
16,12,2022
Головна картинка ілюстративна pexels.
