fbpx

Ми з чоловіком у Хмельницькому проживаємо і коли почались усі ці події першим же ділом з’їздили і забрали мою мами зі Сходу нашої країни. Вона їхати усе не хотіла, не вірила, що до них докотиться, але час показав, що ми вчасно її забрали. І все б нічого, але замість того, аби отримати допомогу і підтримку у вигляді мами, я отримала ще одну дитину у дім. Вона вразливіша і капризніша від мого молодшого сина. Ви тільки послухайте чому

Ми з чоловіком у Хмельницькому проживаємо і коли почались усі ці події першим же ділом з’їздили і забрали мою мами зі Сходу нашої країни. Вона їхати усе не хотіла, не вірила, що до них докотиться, але час показав, що ми вчасно її забрали. І все б нічого, але замість того, аби отримати допомогу і підтримку у вигляді мами, я отримала ще одну дитину у дім. Вона вразливіша і капризніша від мого молодшого сина. Ви тільки послухайте чому.

Ми з чоловіком обоє працюємо. Стабільний прибуток, свій дім, кредитів не маємо. Не хочу хвалитись, але навіть у наш час маємо змогу відкладати. Здавалося б, живи та радуйся. Але у цій бочці меду з’явилась ложка догтю – реакція моєї мами на все що її оточує.

Вона ніяк не може звикнути, що ми з чоловіком, робимо усе заради дітей. А для кого ще жити? Дійшло вже до того, що вона може з нами тижнями не розмовляти через дрібниці.

От я молодшому їсти накладаю, розігріваю, і тут на кухню мама заходить. Сідає спокійно до столу, коли я сина свого шестимісячного годую.

— А мені їсти? – говорить уже зі сльозами в голосі.

— Мам, кажу, – каша в каструлі, котлета в холодильнику. Насип і підігрій собі, а малого годую і він уже спатки хоче.

— Так, звісно – сльози втирає. – як дитині, оо і підігріє і поставить, а матері рідній і шматок хліба ніхто не подасть.

Виходить з кухні і до вечора нічого не їстиме і ні з ким не балакатиме.

І така реакція останнім часом поголовно на все. Ось вийшли ми містом пройтись нещодавно, я відійшла, щоб купити малим солодку вату на паличці – діти її обожнюють. Підходжу до своїх віддаю дітям морозиво.

— А ти мені, не купила? Звісно, як завжди! – зітхає мама і відходить знову плечі здригаються.

Ну або ми малим купили вітаміни. Велика банка на двох комплекс на місяць. приношу, дістаю малим а мама тут, як тут.

— І як мені ось це пити, по скільки у день?

Ми з чоловіком перезирнулись. даю мамі почитати, а вона баночку на стіл і знову мовчить зо два дні. Коли я їй купила тієї ж фірми, але для дорослих вона демонстративно мені їх повернула:

— Ну да, що мені треба. Ви ж найкраще – дітям, а я так.

От як мені усе це розуміти? Купила малим кульки повітряні без задньої думки, амам і тут у сльози. Мовляв теж би раділа, якби у її кімнаті така прикраса під стелею була – цікаво ж як. або ось чоботи зимові. дітям купили у мами вже були, ми на початку зими її одягли на ринку. та вона і тут знайшла привід з нами три дні не балакати – її знову обділили.

Підкажіть, як бути, що з нею? Адже ж ніколи такого я за нею не помічала. У мене була завжди прекрасна мама, а це як називається?

18,12,2022

Головна картинка ілюстративна.

You cannot copy content of this page