Тринадцять років ми у шлюбі і я досі свято переконана, що в мене не просто адекватна свекруха, а одна з найрідніших мені людей на цій планеті!
З самого початку наших стосунків вона не втручається в наші з чоловіком справи, ні за яких обставин, завжди нам рада в будь-який час, хвалить мене, я думаю навіть любить.
Робота у нас виснажлива, працюємо допізна, як тільки настає вечір п’ятниці, збір 30 хвилин і ми, що цікаво саме з моєї ініціативи їдемо до свекрухи!
Поговорити, смачно поїсти, іноді навіть до глибокої ночі.
А вранці ніхто мене не будить, сплю до 12, значить до 12, якщо встала і снідаю цілу годину, значить снідаємо цілу годину, і додому ще домашніх смаколиків напхає(котлетки, відбивнюшки, фрикадельки, биточки) – тиждень під’їдаємо.
Не думайте, що ми заради вигоди їздимо – якщо щось треба організувати, відвезти, привезти, знайти, вирішити будь-які проблеми свекрухи – і я і чоловік завжди викладаємось максимально.
От так, на мій погляд, виглядає життя з повагою та розумінням.
Терпіння, повага та увага до близьких та рідних це шлях до щасливого життя для всіх учасників.
Фото Олександри К.
