У мами мого чоловіка почалися негаразди: її чоловік став останнім часом заливати за комір, після багаторічної зав’язки, додому приповзає, поводить себе геть не гарно. Витерпівши лише 2 тижні, вона зібрала свої речі і пішла від нього. Я підтримую її рішення не терпіти всі ці витівки. Але є один мінус всій цій ситуації в тому, що єдині до кого вона могла податися, були ми. До подруг йти було незручно, так як у них свої сім’ї. І вона не хотіла, щоб ті зайвого базікали. Те, що у її сина теж сім’я мою свекруха не збентежило.
Ще до того, як ми з моїм чоловіком стали жити разом, ми обговорили і вирішили, що ніколи не будемо жити з батьками. І що тепер виходить? Ми живемо з його мамою, і мене про це навіть не запитали, просто поставили перед фактом. Чоловік сказав, що його мати буде жити з нами тоді, коли вона вже стояла на порозі з валізами. Я поважаю і люблю цю жінку, але на відстані. Я хочу жити разом з чоловіком в нашій квартирі. Без сторонніх людей, навіть якщо це його мама. Тим більше, якщо це його мама.
Що б не говорила свекруха, не звертати на неї уваги не можна. Я не можу, як раніше вільно почувати себе у своїй же квартирі. Прийняти ванну з відкритими дверима – тепер це табу. Я вже не кажу про те, що життя ж чоловіком уночі сходить нанівець, адже свекруха спить в сусідній кімнаті.
Минуло небагато часу з її переїзду, а я вже не пам’ятаю, коли ми залишалися наодинці. Вона – сидить вдома, ще навіть жодного разу на вулицю з тих пір не вийшла. Сидить цілий день на кухні, або пасьянси розкладає, або готує щось. Ми з чоловіком на правильному харчуванні, а вона всю квартиру запахкотіла котлетами і борщем.
Чоловік вимовляє мені тепер через кожну дрібницю. Сцени стали тепер звичною справою. Я знаю, що його теж напружує ця ситуація. Але він нічого не робить для її зміни. Я не хочу навіть на секунду уявити, що вона тепер назавжди у нас залишиться. Тому що вже почалися її закиди – я не так готую, а від цього у нього мого сина з дитинства погане самопочуття. Я заміж за чоловіка виходила, а вона його назад в хлопчика намагається перетворити. Якщо і далі так піде, відчуваю, довго не витримаю. Або наговорю їй, як умію добре, або переїду до мами, але перед тим усе одно наговорю.
Якщо свекруха намагається знову зайняти місце головної жінки в його житті, не вийде. Я не збираюся нікому віддавати свого чоловіка. Безглуздо питати поради, тому що ситуації і обставини у всіх різні. Панацеї для вирішення всіх негараздів немає, я розумію.
І це лиш три дні з її приїзду минуло. Що чекає мою родину далі?
Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.
Головна картинка – pexels.
