Ми живемо зі свекрухою уже сім місяців. Коли чоловіка на роботі скоротили ми не мали іншого виходу, окрім, як до неї переїхати, адже за оренду житла оплачувати не мали змоги. був варіант податись до моїх батьків в село, але я відмовилась одразу. Я хочу щоб моя дитина виросла столичним жителем, а не бігала селом за гусями.
І все б нічого, але у квартирі прибирання тільки за мною. Мама чоловіка зовсім не переймається щодо чистоти. Вона відпочиває і живе на втіху собі. Навіть нашу дитину не хоче забрати до себе, поки я прибираю. Потішку йому розповіла, брязкальце в руку дала і все! Більше жодної допомоги. А син у мене ручний – все доводиться робити з ним на руках. І прати, і готувати, і пилососити, і підлогу мити.
Я дуже сподівалася, що свекруха мені допомагатиме. Або дитину на себе візьме, або хоча б по дому щось робитиме. Але ж ні! Навіть натяку на це немає. Я підлогу намиваю, малюк у колясці до мене руки тягне, а вона зібралась і пішла гуляти з подругою у парк,, аби нам не заважати.
Звичайно, я з перших днів усе на себе звалила, адже не хотіла осоромитись. Я ж не знала, чим це обернеться. Все намивала, готувала, догоджала кожному. Але замість того, аби сказати, що і вона може це зробити свекруха лиш дивується, нащо я стільки зайвої роботи роблю. Каже, що ніколи не прасувала речі перед тим, як у шафу скласти, та й мити підлогу двічі на день – зайвий клопіт і тільки.
Дійшло до того, що вона вже навіть у себе в кімнаті не хоче пропилососити. Раз на тиждень пройдеться з ганчіркою і пилососом і все. Коли ж я стаю це робити, вона просто виходить собі. Думала, хоч раз стане і скаже. що сама зробить, але ж ні! плечима пожимає і каже, що якщо мені потрібно, то я можу робити. а їй і так було чисто.
Я з чоловіком поговорила. Вже пропонувала скласти графік прибирання і прасування, щоб чергуватись. Мені ж і справді важко. Ну хоч раз у два дні, свекруха ж може підлогу вимити, чи пропилососити по всій квартирі, ну або хоч люстри вимити. Це ж не важко. Але всі її графіки та плани пішли коту під хвіст. Чоловік ясно дав мені зрозуміти, що в нашому випадку треба сидіти і мовчати, адже мама і так дала нам притулок. Нема чого свої правила встановлювати.
— Важко прибирати? Так не прибирай! не хочеш готувати обід з трьох страв – не готуй. мама одразу сказала. щотак не робила і до такого не звикла. Буде у нас свій дім, от там і команди роздаватимеш.
От як мені бути. Вже з ніг падаю. Так прикро бачити, що як тільки я пилосос дістаю. чи швабру, так свекруха одягається і йде кудись на прогулянку. Як нагадати їй, що вона господиня в цьому домі і не я вона повинна усе це робити?
11,01,2023,
Головна картинка ілюстративна.
