fbpx

Ми зі свекрухою майже не спілкувались. Коли ж чоловік мій служити пішов, я вирішила, що потрібно зі свекрухою стосунки налагодити, аби та не почувалась самотньою, тож разом із дітьми я захотіла її привітати з днем ​​народження, щоб у майбутньому будувати нормальні стосунки. Краще б я вдома сиділа

У мене зі свекрухою завжди були складні стосунки. Вона жінка владна, та й мала на приміті для сина геть іншу партію, а тут я, мов сніг на голову. Вони родина вельми заможна, а от я із села, маю тільки маму, та й та не надто здорова і потребує допомоги постійної.

Саме тому ми зі свекрухою майже не спілкувались. Коли ж чоловік мій служити пішов, я вирішила, що потрібно зі свекрухою стосунки налагодити, аби та не почувалась самотньою, тож разом із дітьми я захотіла її привітати з днем ​​народження, щоб у майбутньому будувати нормальні стосунки.

Я зателефонувала заздалегідь і попросила нас зустріти на зупинці. Там до її котеджного містечка від основної траси ще кілометрів 10, а свекруха має машину. Вона повинна була нас забрати звідти, щоб ми не чекали на попутку.

Коли ж ми із дітьми вийшли на зупинці, там було порожньо. Ще й злива почалась, а в нас парасольки не було. Якби я була одна, я без проблем дійшла пішки. Однак, тут з дітьми та ще й повні сумки гостинців. Один сервіз порцеляновий, як подарунок для свекрухи лише скільки важить!

Я зателефонувала свекрусі, але вона не відповідала на дзвінки. Діти скаржилися, що голодні, ми цокотіли зубами, та ще й наскрізь змокли. Проїжджаючих повз машини не було. Я вирішила викликати таксі.

Таксі є тільки в сусідньому містечку звідки ми й приїхали, тому уявіть, скільки мені довелося заплатити за поїздку. Повернутися додому мені вартувало б так само, але я хотіла подивитися в очі родичці. Ну мала ж бути причина, чому вона от так вчинила.

— Ну, як доїхали, мої дорогі? – зустріла вона нас.

– Таксі довелося викликати! – Посміхнулася я.

– Таксі? Це ж шалені гроші! – змінилася родичка на обличчі.

На подвір’ї було повно машин — з’їхалися її друзі і родичі.

– Чому ви нас не зустріли? – мало вже не плакала я, – Ви ж знали, що ми без машини? — спитала я.

— Та щось закрутилось. А ти дзвонила, так? – запитує Анна Віталіївна з самим невинним обличчям.

Я розвернулась і попросила двоюрідного брата мого чоловіка нас відвезти додому. Подарунок залишила. Мені не шкода. Але висновки я зробила, тож більше налагоджувати стосунки з мамою чоловіка я не збираюся.

Вона кілька разів телефонувала після того, щось намагалась пояснити, виправдовувалась, але я навіть чути її голосу не бажаю.

От скажіть, ви б забули про те, що потрібно людину зустріти, тим паче з двома дітьми яким і п’яти немає?

25,04,2023

Головна картинка ілюстративна.

You cannot copy content of this page