Михайло Григорович був успішним підприємцем. Він одружився, коли йому було ледь за тридцять зі своєю молоденькою секретаркою Ніною, в яку закохався до нестями. Дотепер він думав лише про роботу й кар’єру, про авто й будинок, а про одруження навіть не замислювався, маючи ще деякі плани щодо гарного відпочинку на морях-океанах. Та коли «любов неждано так нагряне, коли її ще й не чекаєш», як співається в пісні, то серцю не накажеш.
Ніночка звільнилася з роботи через пів року після початку їхнього роману, бо вже місяців зо три була при надії і не бажала більше працювати при багатому чоловікові, адже мала присвятити себе догляду за синочком – майбутнім спадкоємцем батькового бізнесу. Для допомоги коханій дружиноньці Михайло наймав і хатню працівницю, і няню для Олежика, щоб Ніночка мала можливість салони краси й фітнес-клуби відвідувати. Та якби ж вона то оцінила.
Тим часом справи на фірмі погіршилися. Михайло Григорович звільнив няню, мовляв, хлопчик уже школяр, хай мама забирає його зі школи і водить на гуртки. Далі йому довелося звільнити хатню робітницю. Дружині це не сподобалося, готувала страви вона сяк-так, синові подобалося, а Михайло почав снідати на роботі, обідати в ресторані, а вечерю замовляти додому.
Коли стосунки між подружжям стали вкрай прохолодні, Ніна завітала до чоловіка в офіс. Його секретаркою була сорокап’ятирічна Ірина Богданівна, непоказна скромна жінка, дочка якої була заміжня за італійцем і проживала в Мілані, а чоловіка вже років сім, як не стало. Це вона приносила в офіс Григоровичу до кави смачну домашню випічку, була приятелькою Ніни. Саме в неї жінка хотіла вивідати все про Михайла, чи не завів кого собі на стороні, бо щось у них у родині стало все напружено-підозріло. Ірина по-приятельськи з колишньою працівницею поговорила, мовляв, дуже багато клопоту в Григоровича, щоб втримати бізнес на плаву, не до пустощів йому і розваг. Промовчала тільки жінка, що з понеділка в Михайла буде нова секретарка, а її саму керівник підвищив до посади бухгалтера.
Заспокоєна словами Ірини Богданівни Ніна продовжувала поводитися в тому ж дусі дорікати чоловікові, що він їй мало приділяє уваги, має її за кухарку й прибиральницю. Але коли Михайло запропонував чимсь корисним зайнятися, наприклад, влаштуватися на роботу, то Ніна й слухати не хотіла, і, чи то з нудьги, чи з інших мотивів, почала відповідати на увагу залицяльників. Дійшло до суперечок через ревнощі.
А тим часом молода секретарка Рая, така ж корислива, як Ніна, почала закоханими очима поглядати на шефа, випитувати, чому Михайло Григорович сьогодні не в настрої, пропонувати випити кави з крафтовими цукерками, мовляв, її пригостили, а вона згадала про свого керівника. Словом, підсолодила Раєчка життя шефа, так підсолодила, що через якийсь час повідомила йому: чекаю дитину.
Як добросовісний і порядний чоловік, Михайло Григорович одружився з Раєю, вдруге став батьком сина Ігоря. Що ж, все в житті буває. Але Ніну тепер хвилювало, що в колишнього вже є другий спадкоємець, тож бізнес буде порівну ділитися. Як вона не змагалася зі суперницею, що тільки не робила, Михайло все ж пішов від неї до Раї. Щоправда, його колишня дружина і далі продовжувала купатися в розкоші, як сир у маслі.
Не пощастило з дружиною Михайлу Григоровичу й цього разу, повторився сценарій один в один, як і з першою: з роботи звільнилася, сина няні доручила, хатні справи – працівниці, а сама клуби й салони не пропускала і все від благовірного чогось вимагала. Розлучився з нею швидше, ніж із першою. Одне тішило: справа на фірмі пішли вгору, і все це завдяки співпраці з його невтомною бухгалтеркою. Щоб розвантажити з роботою свою безвідмовну Ірину Богданівну, прийняв на роботу нову секретарку. Їй би подіумом ходити, а не папери в офісі перебирати, така неймовірна красуня ця Інна.
Коли дізналася Раїса про нову працівницю в офісі колишнього чоловіка, нічого кращого не придумала, як примчати до своєї колишньої суперниці Ніни, щоб …подружитися. А як же інакше? В обох підростають спадкоємці татового бізнесу. А він – чоловік розлучений, та ще криза середнього віку свою роль зіграє, а тут ця краля, і точно така ж, як і вони, захомутає його, подарує третього спадкоємця. А їм того треба? То давай щось думати, щось робити, аби цього не допустити.
Ніна запропонувала взяти в спільниці Ірину Богданівну, щоб вона всю інформацію їм зливала. Жінки й уявити собі не могли, який інтерес у цьому чоловікової бухгалтерки. Завжди така тиха й скромна Ірина погодилася й попрацювала на славу, змальовуючи подругам такі картини стосунків між шефом і секретаркою, що добряче жінок роздратувало, особливо те, що дівчина при надії, й вони вирішили викликати Інну на серйозну розмову, мовляв, все знають, що вона полює за багатими, але в нього підростає два спадкоємці бізнесу, то хай на багато чого не сподівається.
Збентежена дівчина тільки невинно кліпала своїми красивими оченятами, геть нічого не розуміючи, що хочуть від неї ці дами:
– Я ставилася до нього, як до батька. Навіщо він мені? Я заробила трохи грошей перед моїм весіллям і звільнилася з роботи, бо Михайло Григорович продав бізнес, одружується з Іриною Богданівною та їде з нею в Італію.
Ніна й Рая були приголомшені почутим: ця Ірина, старша на кілька років за Михайла, далеко не красуня – його нова дружина?! А вони обидві змушені будуть відтепер працювати? Синів він забезпечить, навіть якщо навчатимуться в Оксфорді, але їм, колишнім дружинам, надалі непереливки буде.