fbpx

– Миколо, я дякую небу за те, що воно подарувало мені зустріч з Андрієм. Він – моє щастя!, – відповіла Світлана. – А ще вдячна долі, що вберегла мене від тебе

В той день Світлана приїхала до бабусі в село. Вона працювала в обласному центрі майже за півтори сотні кілометрів медсестрою в лікарні. Тому до бабусі навідувалася рідко. Зазвичай приїжджала, щоб допомогти посіяти, обробити, зібрати урожай. А два дні тому вирішила просто поїхати. Тому спекла улюблений бабусин торт, купила солодощів і поїхала в село. Світлана дуже хотіла побродити по осінньому лісі, назбирати грибів, з яких готувала на зиму смачну грибну ікру. І найбільше – відпочити.

І ось – вона в лісі. Шелестять під ногами сухі листочки, десь неподалік, примостившись на гілці красуні-берізки, скрекоче сорока. Вітер розносить ніжний аромат грибів. Дівчина дуже любила такі прогулянки.

Так сталося, що її мама свого часу поїхала в Італію. Згодом туди ж переїхав і батько. Взяти з собою дочку не вдалося через паперову бюрократію. Тому вона, Світлана, дуже боляче переживала це і з нетерпінням чекала наступного року – саме тоді батьки обіцяли забрати її. Однак у них з’явився малюк, братик Світлани, і дівчинку вирішили ще на деякий час залишити з бабусею.

– Через рік-два ми її заберемо, – написала мама Світлани своій матері. – Адже потрібно, щоб і дитина трішки підросла, і ми вирішили питання щодо легального проживання тут.

Однак через рік в сім’ї з’явилася ще одна донечка, і батьки вже і не згадували про те, що заберуть старшу доньку до себе. Тому дівчинка росла у бабусі. Згодом вступила до медучилища і вже четвертий рік працює в лікарні. Там же зустріла і перше кохання. Микола був лікарем, а коли про їхні стосунки дізналося оточення, то мама коханого, яка працювала заввідділенням, коротко і чітко пояснила Світлані, що вона не рівня її синові. Та ще й пригрозила, що якщо і далі буде зустрічатися з Миколою, то вона зробить так, що дівчина втратить роботу і в місті не знайде іншу за фахом. Спочатку Світлана думала, що все пройде. Ну, може ж хлопець не послухатися свою матір і залишитися з нею, зі своєю коханою. Однак сталося навпаки. Спочатку він не відповідав на її дзвінки, а коли вона побачила, як коханий, помітивши її, тікає в перший-ліпший кабінет, все зрозуміла.

– Мама права – сказав якось, коли залишилися в одному кабінеті. – Я лікар, і моя дружина також повинна бути лікарем, а не медсестрою. Тому…

Незважаючи на сухе літо, осінь радувала щедрим урожаєм грибів. Тому дівчина назбирала великий пакет красивих боровичків. Але коли вирішила перейти через струмок, старі дошки провалилися – і вона впала в воду. Там неглибоко, трохи вище коліна, але коли спробувала стати на ноги, зрозуміла, що сталося щось серйозніше. Мабуть заламала. Дівчина заплакала від безпомічності.

– Що трапилося? – почула вона. – Впали в струмок?

Перед нею стояв молодий чоловік. Виявилося, що він єгер і він саме обходив свою дільницю, коли побачив Світлану. Зрозумівши, що у неї серйозна проблема, взявся допомагати дівчині дістатися до узлісся.

– Ой, не можу, – видихнула вона, коли до дороги залишалося буквально півтори-дві сотні метрів. – Так болить.

Тоді хлопець підхопив її на руки і поніс.

Подзвонив товаришеві, який приїхав, і разом вони відвезли Світлану в районну лікарню. Випадок був складним і потрібно було залишитися в стаціонарі. Андрій часто приїжджав провідати її. Після Світланиного одужання почав їздити до обласного центру, де вони гуляли містом, ласували смачним морозивом в затишних кав’ярнях. А в один з таких вечорів він зробив їй пропозицію і попросив вийти за нього заміж.

– Звичайно, я погодилася, – розповідала щаслива Світлана. – Я так його кохаю! Вирішили зробити невеличке весілля у нас в селі. І яким же було моє здивування, коли серед гостей побачила Миколу. Виявилося, що він родич Андрія.

Коли ж гості почали танцювати, Микола підійшов до Андрія. В його очах була туга.

– Андрію, бережи її, – сказав Микола. – Пам’ятаєш, я розповідав тобі, що свого часу зустрічався з медсестрою. А мама наказала залишити її і одружитися з Людою? Так ось, Світланочка і є та сама медсестра. Вона – той скарб, який потрібно берегти і який я, бовдур, втратив. Ох, якби все можна було хоч на мить повернути назад!.. Я не послухав би маму і не одружився з Людою, яка тепер мені все життя псує. Всі гроші у неї, квартиру на неї переписав, а вона мені ще й ріжки наставляє.

– Шкода! – тільки й сказав Андрій. – Значить, той підлотник, який так непорядно поступив з моєю Світланою, – це, виявляється, ти? Ну, що тобі сказати? Кожному доля дає шанс отримати щастя.

– Миколо, я дякую небу за те, що воно подарувало мені зустріч з Андрієм. Він – моє щастя!, – відповіла Світлана. – А ще вдячна долі, що вберегла мене від тебе.

Фото – ілюстративне.

Передрук матеріалу без гіперпосилання на Intermarium.news заборонений!

Заголовок, головне фото, текстові зміни. – редакція Інтермаріум.

You cannot copy content of this page