Мені двадцять один рік, я на останньому курсі. Підробляю, але все ще жила з батьками. Сенсу з’їжджати раніше не бачила. Поки брат не з’явився на поріг будинку зі своєю дружиною, ми жили тихо-мирно і ніхто нікому не заважав. Мене спочатку виселили на кухню, а тепер взагалі доведеться з’їжджати на іншу квартиру.
Брат одружився рік тому. Нареченуобрав з приданим у вигляді окремої квартири, куди і переїхав ще в той час, коли вони зустрічалися. До цього ми ділили з ним одну кімнату, що доставляло певні незручності через різні ритми життя. Тому коли брат звільнив житлоплощу, я раділа.
Ми з братом хоч і мали різницю всього в два роки, але ніколи не були друзями
Після весілля якийсь час брат в рідній домівці не з’являвся. Він займався своїм сімейним життям, батьки періодичних ходили до них в гості, а я ні, мені там просто не було чого робити. Тим більше, що його дружина мені була не до вподоби.
Нещодавно брат з’явився до батьків на розмову. Мене на бесіду не кликали, тому я вирішила, що мене це не стосується. Виявилося, що я помилилася. Мене це стосувалося безпосередньо. Брат з дружиною вирішили якийсь час пожити тут, в нашій квартирі.
Для мене ця новина була дуже і дуже несподіваною. У нас двокімнатна – куди вони помістяться? Мама терпляче мені пояснила, що мені доведеться звільнити їм кімнату, адже їх двоє і вони сім’я. А я переїду на кухню, слава богу, вона досить простора, щоб там помістився диван.
У мене не було слів. Тільки поцікавилася, а з якої радості вони взагалі до нас, якщо у дружини там є своя квартира. Все виявилося простіше – дружина брата місяць тому дізналася, що при надії, тому вона з братом порадилася і вирішили, що з роботи їй потрібно піти. Однією зарплати брата на утримання родини не вистачить, тому було прийнято рішення здавати квартиру.
Тобто, виходить, що до нас приїжджає брат зі своєю дружиною, яка буде цілими днями вдома, свою квартиру вони будуть здавати, щоб накопичити грошей, а я переїжджаю жити на прохідну кухню. Класно!
Але обговорювати це питання було безглуздо, батьки все вже вирішили. Почався переїзд. Крім дивана потрібно було повісити полки на кухні, щоб розмістити мої підручники, зошити та інші речі, звільнити молодим шафу і ще купа всяких дрібниць. На це ми з батьками витратили вихідні.
Минув лиш місяць і мама з татом прийшли до мене з серйозною розмовою. Головна тема – мій переїзд. Кажуть, що я сама повинна розуміти – місця не має. Всі мусять їсти у своїх кімнатах і ніхто не може розслабитись і випити чаю коли заманеться, адже на кухні сплю я.
Я поцікавилась куди ж мені з’їжджати, на що отримала відповідь – у тебе є певний час, ми тебе не підганяємо, але якщо з’явиться малюк, то купати його буде ніде, та й стільчик для годування дружина брата вибрала, а ставити ніде.
Уявляєте? Стільчик ставити ніде, тому донечко звільни квартиру. Ніяк не можу цього усвідомити. Невже так буває у світі: одній дитині батьки небо до ніг прихиляють, а інша ніби й не рідна? Чи це мені одній так пощастило?
Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.
Головна картинка – pexels.
