fbpx

На другий після знайомства день – свекруха плачучи просила сина не пов’язувати свою долю зі мною. Вона сама мені про все розповіла багато років після. Чому так? А все через наше не надто й вдале знайомство

У чоловіка мого, так само як і у мене, цей шлюб був не першим і зійшлися ми з ним, природно, без батьківського благословення.

У мене батьків немає, у нього за триcта кілометрів. Та уже й не прийнято це стало, дозвіл та благословення. На той час, як вийшло до них поїхати, прожили ми вже майже рік. І ось повіз чоловік мене з ними знайомити. У них свій будинок, як я і мріяла. Уже плюс великий. Для мене.

Приїхали. Ті бігають, стіл накрили, пригощають. А треба зазначити, що тоді продукти були саме в дефіциті. За ковбасою до столиці їздили. А тут стіл аж ломиться від різноманітних наїдків.

—Ну що? – дивляться на мене, – по п’ять крапель за знайомство?

— Дякую, – кажу, – я не вживаю.

Тоді годувати почали.

—  Ось рибка, пригощайся, ось сир, ковбаска…

– Дякую, – знову відмовляюся я, – не їм я ні сир, ні ковбаску.

— Матінко рідна, – сплеснула руками свекруха, – Ти кого нам синку привів. Вона ж не їсть нічого.

— Зате працюю гарно, – віджартувалась я.

Тиша, їм аж незручно стало.

Наступного дня пішли мені показувати свої володіння. а там городу, людоньки скільки. а посажено усього усього. Я як пішла попасом, до вечора вийти не могла. там же ще й сад!

А свекруха тим часом за сапку і картоплю підгортати. І все поглядає, бачу, що ж я роблю. А я ніби й не бачу. Їм усе, а своє задоволення і допомогу їй не пропоную.

Скажете я занадто гонорова, а тепер усе пояснюю.

У мене непереносимість продуктів тваринного походження. Якщо щось таке з’їм, аж до стаціонару доходило. Тому і відмовилась їсти за столом при знайомстві. До слова – батьки усе знали, але не думали, що все аж так серйозно.

А наступного після знайомства дня – Неділя була. Я й досі в цей день нічого не роблю і дітям не дозволяю. От і не пішла допомагати на городі свекрусі.

Ми гостювали тиждень. Звісно я допомагала, так що мене навіть просили уже відпочити. Зі свекрухою ми потоваришували і ця дружба у нас з роками лиш міцнішала.

А одного разу вона мені відкрила, що на другий день після знайомства відмовляла сина від того, аби він мене за дружину брав – занадто я їй гоноровою і неробою здалася. Але вона щаслива, що він не послухав. Відтоді кожного нашого приїзду на мене чекали різномаїті салати і жодного продукту тваринного походження.

Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.

Головна картинка – pexels.

You cannot copy content of this page