fbpx

На мене почали косо поглядати. «Як так, бабуся ніколи риби не пробувала! Невдячна внучка!». Жалісливі тітки хитали головою. Я червоніла. Але бабуся продовжувала: — А це ікра? Хоч подивлюся як виглядає!

Бабуся черговий раз приїхала на обстеження. Ні, вона не нездужала і почувалася нормально, але раз на півроку вона туди їздить. Цього разу було так само. І, як зазвичай, я її зустріла, повела по спеціалістах, звичайно платно, так як направлення ніхто їй не давав.

Візитом вона залишилася незадоволена. Ті навперебій переконували, що у неї все гаразд, все за віковими нормами, але потрібно позбутися кількох зайвих кілограмів. Поплакатися мені не вдалося, бо я на прийом заходила з нею.

Настав другий етап приїзду: похід в магазин. Це окрема тема і морально я вже була готова. І концерт не змусив себе чекати. Ми вже набрали повний візок продуктів: ковбаса, делікатеси, вирізки, фрукти і вже виходили до каси. Коли почалося:

— Це що рибка? Червона? Я ж ніколи такої не їла, і не доведеться вже мабуть спробувати. — стираючи сльози, заголосила бабуся, звичайно так щоб чути було добре всім навколо.

На мене почали коситься. «Як так, бабуся ніколи риби не пробувала! Невдячна внучка!». Жалісливі тітки хитали головою. Я червоніла. Але бабуся продовжувала:

— А це ікра? Хоч подивлюся як виглядає!

Я закинула баночку ікри і пачку риби в візок, де і так продуктів було на дуже пристойну суму і просто пішла на касу не слухаючи продовження концерту. Бабусю перегнала, і так наздожене.

Розплатившись на касі завантажила пакети в машину і повезла бабусю до себе додому. У машині ми не розмовляли. На охи я уваги не звертала, вдаючи що стежу за дорогою. Якраз до будинку під’їхав таксист, який повинен був відвезти її в село. Передавши бабусю і пакети йому зітхнула з полегшенням. На місяць можна забути про концерти.

Фото – ілюстративне.

Передрук матеріалу без гіперпосилання на Intermarium.news заборонений!

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook.

You cannot copy content of this page