Олено Ігорівно, сподіваюся, ви розумієте, навіщо я вас викликала, — завідуюча кинула на співробітницю суворий погляд. — У мене в голові не вкладається, як ви могли так вчинити! — Жінка залишила діловий тон і відкинула ручку, якою до цього підписувала документи.
— Я винна, — відповіла дівчина, обхопивши руками плечі. На керівника вона намагалася навіть не дивитися, усвідомлюючи, що та була засмученою. — Готова прямо зараз написати заяву на звільнення за власним бажанням.
— Так, стоп! — Надія Вікторівна з тривогою подивилася на Олену, яку пам’ятала ще сопливою другокурсницєю, яка прийшла на свою першу практику. — Давай без емоцій. Просто розкажи мені, що сталося.
— А хіба вам вже не розповіли? — гірко посміхнулася дівчина, згадуючи, який переполох влаштувала одна з матерів.
— Я почула її точку зору, а тепер хочу дізнатися твою.
— Я вчинила вкрай непрофесійно, дозволила емоціям взяти гору і внаслідок цього, зірвалася на новенькому хлопчикові. — Олена монотонно перераховувала свої гріхи, навіть не намагаючись виправдовуватися. Вона знала, що винна, і не хотіла, щоб у дитячого садка в подальшому були якісь проблеми.
— Детальніше, — вимагала завідуюча, але дівчина вперто мовчала, лише тремтячими руками намагалася написати заяву. Жінка втомлено зітхнула і поставила перед Оленою склянку води. — Пий і розповідай. Я дуже добре тебе знаю, ти дітей любиш більше за життя, і я ніколи не повірю, що ти могла товкнути чотирирічну дитину!
— Я його не чіпала! — відразу ж вигукнула вихователька, здивовано дивлячись на Надію Вікторівну. — насварила, це правда. Але я його і пальцем не чіпала! У нас же в групі стоять камери, подивіться!
Дівчину лякала сама думка про те, що можна заподіяти щось маленькій людині. А ще вона ніяк не могла зрозуміти, навіщо матусі звинувачувати її в тому, чого вона не скоювала. І це при цілодобовому відеоспостереженні! Камер немає тільки в туалеті, а Олена хлопчика туди не водила.
— Мені здається, шановна Ксенія Михайлівна була не в курсі встановленої у нас системи відеоспостереження, інакше б не висувала подібні небилиці. — Жінка посміхнулася, їй страшенно хотілося поставити ту пані на місце. — Їй ще належить відповісти за сказане. А зараз поясни мені, що ж такого накоїв Вадим?
— Насправді нічого поганого, — відвела погляд Олена. — Вередував, обзивав дітей. Але його можна зрозуміти, це вже третій дитячий садок за рік, батьків постійно щось не влаштовує. І я вирішила поговорити з його батьком.
— Ну так, — кивнула завідуюча, — з матусею розмовляти безглуздо. Для неї син просто ангел, а ми всі його ображаємо.
— Ось-ось, — підхопила дівчина. — Я подивилася інформацію і коли побачила ім’я та по батькові його тата, ледь зі стільця не впала. Петрушевич Ігор Миколайович. Мій батько, який покинув маму з двома маленькими дітьми та ніколи їй не допомагав!
На очах у Олени з’явилися сльози. Вона пам’ятала, як переживала мама, у якої не було грошей купити дітям навіть цукерку. А батько в цей час роз’їжджав на дорогому автомобілі, жив у чотирикімнатній квартирі, але при всьому цьому платив копійчані подачки. І юридично все було оформлено дуже грамотно!
— Мама могла кілька років ходити в одній і тій же сукні, вкладаючи в нас з братом кожну копієчку! І все одно грошей не вистачало. А цей хлопчисько ходить в фірмовому одязі, в чотири роки має дорогий смартфон, і скаржиться, що в садочку їжа не та, до якої він звик! Я не витримала. Я навіть не пам’ятаю, що йому говорила, мене Ася швидко відтягла і плеснула мені холодною водою в обличчя. За що їй величезне спасибі.
— Так, вона дуже вчасно втрутилася, — вдумливо промовила Надія Вікторівна. — Ми вчинимо так. Ти напишеш заяву на відпустку і не сперечайся! — сердито промовила жінка, побачивши, що Олена намагається їй заперечувати. — Відпочинеш місяць, заспокоїшся. Всі батьки тебе просто обожнюють, як і дітлахи, тому в цьому питанні всі будуть на твоєму боці. А пані Петрушевич сама себе підставила, висунувши подібні звинувачення.
— Я вас підвела, — тихенько прошепотіла Олена. — Як я можу після такого дивитися в очі дітям? А тим паче батькам? Скоро всім буде відомо, що їх вихователька — неврівноважена!
— А я кажу, що все буде добре. У тебе нездужає матір, ти останні два місяці працюєш в дві зміни, через відсутність напарниці. Ти втомилася і я впевнена, що всі тебе зрозуміють. — Завідуюча простягнула дівчині бланк заяви на відпустку. — Пиши. Щось мені підказує, що коли ти повернешся, Вадима від нас заберуть.
Так і вийшло. Коли Олена, після досить довготривалої відсутності, вийшла на роботу, Вадима в її групі вже не було. З чуток, його віддали в елітний приватний садок, але на його поведінку це ніяк не вплинуло. Навіть навпаки, вона тільки погіршилася.
А ось дітлахи, втім, як і їхні батьки, були просто щасливі, що дівчина повернулася до роботи. І їх широкі посмішки допомагали їй жити далі.
Фото ілюстративне.
