На правах дідуся Степан почав вимагати, щоб онук розійшовся з дівчиною, тоді він на нього перепише квартиру. Микита обіцяв подумати

Микита – мій молодший улюблений внук від  доньки. З чоловіком вона розлучилася, хто батько другого сина так і не сказала, тож і допомоги ніякої на нього не мала, крім нас, дідуся та бабусі.

Коли одружився старший онук і привів мамі невістку, донька подалася за кордон, а Микита переїхав до нас. І тут нам трапляється нагода недорого купити неподалік однокімнатну квартиру, переселитися туди, а нашу двокімнатну подарувати внукові. Він уже навчався на третьому курсі, почав зустрічатися з дівчиною Алею. Ми раділи, що після навчання Микита влаштується на роботу, одружиться й матимуть молодята де жити.

Та з часом мій чоловік Степан прийшов до висновку, що Алевтина погано впливає на внука. Спочатку Микита шукав підробітку вечорами, а потім вирішив перевестися на заочне, влаштуватися на постійну роботу, щоб бути годувальником для своєї майбутньої сім’ї, бо Аля працювала в дитячому садку на пів ставки і так невисокої зарплати. Така ідея нам не сподобалася, особливо Степану, і він на правах дідуся почав вимагати, щоб онук розійшовся з дівчиною, тоді він на нього перепише квартиру. Микита обіцяв подумати.

У цей час зателефонувала наша безпутня дочка, що змушена буде повернутися додому, бо не щастить їй з роботою. Та ми й не чекали від неї якоїсь допомоги, адже по житті вона була наївна й непрактична, тож нашим клопотом залишався Микита. Про Алю він уже й не згадував, щоранку, як ми думали, спішив на пари, приходив пізно, буцімто в бібліотеці шукав матеріали для курсової, ніби це неможливо знайти в Інтернеті.

Повністю довіряючи Микиті, ми оформили на нього акт дарування, нарешті зізнавшись йому, що для себе купили однокімнатну, але там потрібно ще навести порядок, то потрібна його допомога. Внук здивувався, що ми так розщедрилися, мовляв, він і за однокімнатну був би надзвичайно вдячний, пообіцяв разом зі своїм другом зробити там косметичний ремонт. Я в свою чергу сказала, що поки він навчається, то буду готувати йому їсти. А коли піде на роботу, то може похазяйнувати сам, як так того бажає. А коли одружиться, то однокімнатки буде малувато, тоді й розміняємося.

Якщо наш Микита сам узявся до ладу житло довести, то ми на радощах вирішили зі Степаном у Хмільник путівки придбати, щоб здоров’я наше поправити. Коли ми вже кілька днів насолоджувалися різноманітними оздоровчими процедурами, зателефонувала донька, що вона вже в Україні, вдома, але бачить, що в родині сина вона ніби зайва, діти незадоволені, що мало привезла доларів, тож приїхала до нас, двері їй відчинив Микита.

– Гаразд, дочко, поки живи, але на нашу квартиру ти не розраховуй, – рішуче сказала я, – ми її вже подарували Микиті. А ти давай, вживайся якось із невісткою, або знову їдь за кордон, щоб собі на житло заробити.

Коли ми повернулися додому, дочку застали в онуковій кімнаті, але Микити ще не було.
– Та він ночує на новій квартирі, – повідомила нам донька, – закінчує там ремонт.

Ми трохи відпочили з дороги й захотіли побачити, як йдуть справи в Микити, вирішили зробити для нього сюрприз: прийти без попередження. Він уже якраз мав повернутися з інституту. Але сюрприз чекав нас.

Хоч у нас були ключі, ми подзвонили в двері, і нам відчинила…Алевтина.

– Ви вже повернулися? – здивувалася вона, витріщивши на нас свої і без того великі очі. – А Микита сказав, що ви будете завтра.

– Микита де? – спитала я, розглядаючись по квартирі.

– На роботі ще, – відповіла дівчина, – за годину прийде.

– На якій ще такій роботі? – це вже Степан аж скипів від обурення.

– Та на тій що й раніше, – Алевтина ніяк не могла зрозуміти причину дідової злості.

– А ти що тут робиш? – не церемонився він.

– Ж-живу тут, – знітилася дівчина, – з ремонтом Микиті допомагаю.

– А на яких правах ти тут живеш? – не вгавав Степан.

– Дружини, – тихим голосом промовила вона, – Микита казав, що буде сюрприз для вас. А як вам ремонт?

Степан пропустив повз вуха запитання.

– Сюрприз буде тепер для вас.

Тепер мій чоловік хоче позиватися до суду, щоб відкликати акт дарування квартири внуку, бо порушив його умови. Дочці він нашій також вказав на двері, мовляв на кухні не вживуться дві господині, та й на шиї своїй він сидіти не дозволить. Микиті він запропонував або виселитися, або платити за оренду.

Я ніколи не перечила чоловікові, але зараз з ним не згідна. А ви як думаєте, чи не занадто суворо він поводиться з донькою і внуком?

You cannot copy content of this page