fbpx

На рік донці свекруха зі щасливим обличчям вручила моїй донечці подарунок. Доки свекруха гралась з дитиною я поглянула що ж у тому загадковому пакуночку і обімліла. Не втрималась і пішла запитати, що ж то значить

Ось завжди відчуваєш, подарунок від щирого серця чи ні. Правду кажуть, що дарованому коневі в зуби не заглядають, але що робити з подарунком від не надто щирої людини?

Коли донці мав виповнитись рік, свекруха зателефонувала і сказала, що у неї для внучки є особливий подарунок. Ми святкувати не збиралися, тому що дочка не надто здорова, але заради мами торт спекли.

Чоловік з’їздив у магазин і купив продукти, щоб хоч скромну вечерю приготувати. Я зварила картоплю, запікала курку і торт прикрасила. Бабуся приїхала з валізою. Мене це здивувало. З величезної сумки вона почала діставати консервацію та інші домашні гостинці. Мені подарувала пухову хустку, а чоловікові теплий светр. Потім вона дістала якусь коробку, обгорнуту папером.

– Ось, Даша, це тобі! – сказала вона дочці.

Я тримала малу на руках і прийняла подарунок. Одразу відчула не надто приємний запах. Так раніше позбавлялись від молі. Цей аромат переплутати і забути не просто.

Доки свекруха гралась з дитиною я поглянула що ж там і обімліла. Шубка. То була маленька дитяча шубка з зайця. У такій є фото чоловіка тридцятирічної давнини.

Тобто свекруха зберігала тридцять років дитячу шубу десь у квартирі аби подарувати щось “особливе” онучці?

— Мамо, – вийшла я з “подаруночком” в руках з балкону, – А що це і навіщо воно нам? Ви хоч розгортали це прадавнє диво? Та з нього вже все осипається? Нащо ви сюди оце привезли?

Свекруха навіть не знітилась, навпаки піднявши голову з гордістю сказала, що то подарунок її синові на рік від її покійної матері і вона передала мені сімейну реліквію. Попросила берегти і обов’язково зробити фото у цій шубці.

— Перстні, каблучки, ланцюжки – ось сімейна реліквія. А шуба яка уже лиса практично, хіба це подарунок, хіба це реліквія?

Я ніколи не вміла змовчати і тут не стала. Людина принесла казна-що і робить вигляд що це я чогось не розумію. як тут змовчати, та й навіщо?

За стіл ми так і не сіли. як чоловік не вмовляв, а його мама пішла додому.

Тепер маю після того подаруночка неприємності у домі. Чоловік просить вибачитись перед мамою, адже я повелась не надто коректно . А я вважаю, що вибачатись повинна не я, а свекруха. Це де набратись сміливості, аби принести таке?

Головне фото ілюстративне – pexels.

You cannot copy content of this page