21 рік тому від мене пішов чоловік, залишив з двома дітьми. Але я не засмутилася, а зітхнула з полегшенням. Чоловік мій був любителем вживати міцні напої, з роботи на роботу стрибав, ніде затриматися не міг. Де були мої очі, коли заміж виходила і як я примудрилася ще й дітей йому подарувати? Мабуть, менталітет у нас такий жіночий: вір, надійся, терпи! Терпіла, поки чоловік не пішов до іншої жінки. Потім і від тієї пішов, нову знайшов. Але квартиру благородно залишив мені і дітям. Платив невеликі кошти на дітей. Всі турботи про дітей лежали на мені, виховувала без бабусь.
Розлучення не оформляли, мені було не до того, до того ж оформлення розлучення тягне за собою розділ майна. Поділимо однокімнатну квартиру, куди мені йти з дітьми?
Через кілька років підприємство, на якому я працювала, схвалило заявку на отримання позики (без відсотків гроші) на придбання квартири. Подала я заявку якраз тоді, коли чоловік пішов, боялася без житла залишитися. Придбала двокімнатну квартиру, виплачувала борг ще багато років. Діти підросли, син вдало одружився, працює, будують з дружиною свій будинок.
Ось тут мені і треба було задуматися, оформити розлучення! Але я відмахнулася і подумала:
Подумала, що тоді доведеться все ділити, і в тому числі цю двокімнатну квартиру, і дачу, а тут на квартиру він не претендує, та й, здавалося, що він забув про наше існування, навіть на весілля сина не прийшов, онуків не бачив.
Донька незабаром теж заміж вийшла, але невдало, розлучилася, виховує дитину і живе в двокімнатній квартирі, що я викупила у підприємства. Я ж живу в тій самій однокімнатній чоловіка, вже на пенсії.
Мій спокій порушив дзвінок чоловіка. Ще до введення режиму ізоляції заявляється чоловік до мене, якого вигнала чергова “дружина”. Зі здоров’ям у нього неважливо, не так давно серйозно занедужав. Хотіла піти в свою двушку до доньки, але чоловік просить жити з ним (читай – доглядати за ним). А незабаром і пригрозив, що розділить майно все до копійки, та ще й на дітей подасть позов на стягнення аліментів, так як непрацездатний. Ось так на старості років, виростивши фактично сама дітей, перетворилася в доглядальницю. Ні, я не звинувачую чоловіка і не кажу, який він поганий. У цій ситуації я винна сама, зробила дві великі помилки:
1. треба було краще дивитися, за кого заміж виходила.
2. не треба було скупитися, а подати на розлучення і поділ майна хоча б тоді, коли на ноги стала і діти виросли.
Не повторюйте моїх помилок.
Фото – ілюстративне.
Передрук матеріалу без гіперпосилання на Intermarium.news заборонений!
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
