fbpx
Історії з життя
На Тетяну він вже не звертав ніякої уваги. А з Валею вони тепер нерозлийвода

Перша красуня восьмого класу Тетянка подобалася всім хлопчакам. Вона була струнка, з червоними пухкими губами і кирпатим милим носиком. Тетянка знала, що хлопці задивляються на неї, і її пихатий погляд переможниці видавав гординю.

Дмитрові вона теж подобалася. Він, сидячи ззаду неї, міг весь урок милуватися тонкою шиєю дівчинки і кучерями її короткого хвостика, зібраного на маківці.

Але Тетянка не звертала на Дмитра жодної уваги. За нею бігали хлопці зі старшого класу, куди більш спортивні та мужні.

Дмитро переживав. Валя, яка сиділа з ним вже не один рік, — вірна подружка, пригощала його пиріжками її бабусі, дорогими шоколадними цукерками, що залишилися після свят. Однак це слабо його заспокоювало. Валя бачила закоханість Дмитра і, здавалося, розуміла його становище і переймалася його почуттями.

З Валею дружити було добре. Вона давала списувати домашню роботу, заповнювала замість нього щоденник, приносила Дмитрові з бібліотеки книги для читання за програмою. Всі новини школи він дізнавався від неї.

Хлопчик звик до Валиної турботи. Якось, коли вона занедужала, Дмитро навіть почав відставати у навчанні. Він провідав дівчинку, коли та вже майже одужала, сказавши їй:

— Ти давай одужуй швидше, бо буде мені без тебе непереливки. Я провалив контрольну навіть.

Валя посміхнулася і рум’янець виступив у неї на щоках.

— Гаразд, ти тримайся там. Тепер тобі доведеться мені допомагати. Я добряче відстала, — відповіла вона, приймаючи від Дмитра листок із завданнями з математики.

Валя повернулася до школи, час йшов до весни, хлопці вже мріяли про канікули, а Дмитро продовжував спостерігати за красунею Танею, майже забувши про навчання. Адже старанна та вірна подружка Валентина, як і раніше, допомагала йому, мов старша сестра.

Настало літо. Усі хлопці роз’їхалися хто куди. Дмитро провів щасливі місяці канікул у бабусі та діда в Херсонській області. Він витягнувся за літо сантиметрів на десять, його голос змінився, а форми стали більш мускулистими від постійного плавання в морі. Крім того, він сильно засмаг. Бабуся намагалася всіма способами відгодувати «худого» онука. І це їй цілком вдалося.

Першого вересня учні зібралися на урочисту лінійку перед школою. Ледве стримуючи емоції, однокласники оглядали одне одного, намагаючись не шуміти на святі. Вони раділи зустрічі і дивувалися, як багато хто виріс і змужнів. Особливо всіх здивував Дмитро. Він підріс найбільше і перетворився за одне літо з хлопчика на хлопця.

Усі дівчатка класу посміхалися і скоса поглядали на красеня. Немов у казці, Дмитро з гидкого каченяти перетворився на прекрасного лебедя.

Таких змін не могла не помітити й Таня. Але вона була такою ж манірною і гордовитою. А хлопець чомусь вже не так гостро потребував її уваги. Він, подорослішавши, раптом відчув певну свободу. Якщо раніше він соромився своєї зовнішності, то тепер, його свідомість тріумфувала, насолоджуючись змінами.

Коли всі сіли за парти на перший урок, він глянув на Валю. Її зміни вразили його. Вона, як і Дмитро, неначе підтримуючи товариша, змінилася за літо. Ні, вона не підросла. Але стала зовсім іншою. Хлопець помітив ці зміни Валі, яка з дівчинки перетворилася на дівчину – ніжну та милу. Усі її рухи стали іншими – м’якими, повітряними. Навіть пальці рук набули м’яких обрисів, а нігті злегка поблискували безбарвним лаком.

Дмитро був приємно вражений. Він навіть не одразу наважився заговорити з нею. Здавалося, що вона бачила його збентеження і тепер гордо тримала голову вгору і з усмішкою дивилася на вчителя. На перерві хлопець коротко запитав її:

— Ти як?

— Нормально, — просто відповіла Валя і подивилася йому прямо в обличчя, явно милуючись його змінами, — ти став зовсім іншим, тебе не впізнати, — сказала вона і тихо засміялася.

— Ти теж, — ще тихіше сказав Дмитро.

На Тетяну він вже не звертав ніякої уваги. А з Валею вони тепер нерозлийвода. І до школи разом, і після уроків додому. Останні два роки шкільного навчання весь клас милувався цією парою. Дмитро та Валя завжди були поруч. Але якщо в минулі роки їх пов’язувала лише дружба, то тепер в очах хлопця світилося кохання. Перше, справжнє кохання.

Воно не закінчилася й після закінчення школи. Валя і Діма поєднали свої долі, щойно парубок відслужив у армії.

Збираючись потім на зустрічах випускників школи, вони завжди приходили разом.

– Ну, ви з першого класу разом, не набридли одне одному? – сміялися друзі.

А Дмитро та Валентина лише посміхалися.

— Він у мене закохався тільки з дев’ятого класу, — говорила Валя, — а я, напевно, з першого, це точно.

— І весь цей час мовчала? – реготав Діма, обіймаючи дружину. А всі однокласники по-доброму заздрили чоловікові. Таку добру, вірну подругу та чудову дружину, як Валя ще пошукати треба. А йому пощастило!

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page