Ми завжди жили в цій трикімнатній квартирі в центрі міста. Вона нам дісталася ще від дідуся, там жила мама з татом, а тепер живемо ми з чоловіком і мама.
Тата не стало раптово ще молодим і мама в свої п’ятдесят три роки сама п’ять років. про особисте життя вона не думала, бо треба було думати про моє навчання, далі про моє весілля… Коли постало питання де ж ми маємо з Олегом жити, то я не здивувалася, коли мама запропонувала пожити у нас.
– А що тут думати? Квартира велика, вам до роботи близько. Ми ж не чужі люди!
Сказала і вирішили жити з мамою. Для мене в житті нічого не змінилося, бо ж мама все робила по дому сама завжди, а я тільки вчилася і могла якийсь салатик собі приготувати, коли сідала на дієту. Мама дуже смачно готує, тому я боролося не раз з зайвими боками і тоді готувала сама для себе.
А тепер мама взялася готувати на нас всіх, продукти також купувала вона, хіба ми могли на вихідні піти в супермаркет і купити згідно списку і то вона була незадоволена.
– Ви на таксі приїхали з цими торбами? А толку було їхати в інший кінець міста за дешевими продуктами, якщо ви все зекономлене витратили на таксі? Вчи вас вчи, а ви…
Ми не звертали на таке уваги, бо ж головне зараз аби людині було зручно і комфортно, а не бігати з важкими торбами на автобуси, щоб зекономити.
Але настав той день, коли не комфортно стало Олегу.
На Великодні свята мама задумала перестановку в квартирі і він цілими днями те й робив, що тягав меблі туди-сюди, бо мамі і так не подобалося і сяк не підходило.
– Іро, у твоєї мами купу енергії… Вона не хоче ще раз вийти заміж?, – спитав він мене.
– Не говори дурниць.
– Я не говорю. Але таких вихідних більше пережити не хочу!
– Ой, потягав трохи диван і сильно стомився?
Я чоловіка не розуміла. Здоровий чоловік, що йому важко мамі допомогти?
Але Олег вирішив, що мама має направити енергію на якогось чоловіка і почав активно шукати серед своїх знайомих і знайомих знайомих відповідну кандидатуру.
А потім через тиждень десь гордо відкрив ноутбук і показав мамі кавалерів.
– Ніно Петрівно, – почав він, – Ось ці кандидати на ваше серце. Вибирайте, хто вам милий і вперед.
Мама спочатку обурилася і багато чого сказала і Олегові, а потім і мені. Мовляв, не лізьте до мене, бо ви нічого в житті не розумієте.
Я Олегові потім ще додала, щоб запам’ятав назавжди і подумала, що ситуація вирішена.
Але далі почало творитися щось неймовірне…
Мама почала запізнюватися з роботи і просила мене щось приготувати поїсти, далі її не було на вихідних і мені прийшлося вимивати всю квартиру, далі вона взяла відпустку і кудись поїхала вся щаслива і весела…
Через пів року мама заявила, що виходить заміж!
– Мамо, а не пізно?, – я вухам не вірила.
– Доню, не пізно, коли людина хороша!
Весілля було… Мама в білосніжному костюмі, кавалер сяяв, гості вітали і веселилися всі.
А далі вже пішла черга Олега відкривати від здивування рота!
– Діти, – сказала мама, – Ми тут подумали, що купимо собі дачу. Квартиру Михайла ми продамо, на неї купимо дачу, а жити будемо тут з вами, а потім ви трохи назбираєте грошей і будете знімати квартиру, з часом, може й купите собі щось, а ми цю будемо здавати і на це жити на дачі. Як вам план?
– На мільйон, мамо, – прошипіла я і потягла чоловіка в кімнату…
Там я йому висказала все і про меблі, і про женячку, і про квартиру…
Історія написана з реальних подій, імена та обставини змінені в інтересах головних героїв.
Фото Ярослава Романюка
Автор Ксеня Ропота
