Це було ще влітку, але ніяк не виходить з голови ця ситуація. Не можу забути і вибачити. Навіть у такий складний час, коли всім нам треба гуртуватися.
Поведінка коліжанки на зустрічі випускників дуже вразила та образила. Я ніби знову повернулася до школи, де зі мною ніхто не хотів спілкуватись, бо я була з не зовсім благополучної родини.
І Марина не була винятком. Вона в школі була досить популярною дівчинкою, її ніхто не займав, всі хотіли з нею дружити.
А мене спершу шпуняли, потім ігнорували. , Не як зараз, наприклад, показують у новинах, але образливе прізвисько, зневажливі погляди та небажання спілкуватися були.
Я навіть на випускний не пішла, бо розуміла, що всі учні разом відпочиватимуть, гулятимуть, розважатимуться, а я сама сидітиму.
Після школи я вступила до університету, вдалося пройти на бюджет. Я спеціально вибирала не найпопулярніший виш, щоб був вищий шанс вступити.
Частина однокласників роз’їхалася по інших містах, частина вступила до місцевих, але я з ними не спілкувалася. В університеті мені вдалося нарешті більш-менш нормально спілкуватися з одногрупниками.
Душою компанії я не стала, не вмію цього, але мене кликали гуляти, запрошували на спільні подорожі, дні народження та святкування закінчення сесії.
Як я здивувалася, коли в другому семестрі другого курсу у нас на потоці з’явилася Марина. Та найпопулярніша дівчина, така самовпевнена, яскрава та амбітна, яка поступила до Львова.
Це було досить несподівано. Вона мене теж помітила і підійшла першою. Почала розпитувати, що і як у нас тут, попросила допомогти їй із конспектами, які були потрібні у першому семестрі.
Так ми поступово почали спілкуватися. Спочатку стосовно навчання, а потім уже почали разом гуляти, вона запрошувала мене в гості, я познайомила її з одногрупниками з якими дружила сама.
З’ясувалося, що у Львові вона вчилася нормально лише перший семестр, а згодом почала закидати на навчання, адже довкола стільки всього цікавого.
Першу сесією їй зарахували, на другий курс вона перейшла. А ось з другою не склалося. Батьки розлютилися, забрали доньку до рідного міста та прилаштували в наш університет.
Я спочатку думала, що Марині просто треба освоїтись, а потім вона перестане мене помічати, навіть внутрішньо була готова до цього, але я помилилася.
Ми продовжували спілкуватися, а дружба наша міцніла. Не припинилася вона після того, як ми закінчили університет. І тривала донедавна.
Наш клас якось не організовував усілякі зустрічі випускників, кому треба, ті групками якось самі збиралися, а такого, щоби зібралися всі разом, такого не було.
Але цього року вирішили відзначити, таки п’ятнадцять років випуску. Ситуація в країні така, що хтозна, чи вдасться це зробити в такому складі в майбутньому. Може, вони і на десять збиралися, я просто не знаю.
А тут створили чат, додали туди всіх, кого змогли знайти, обговорювали, де зустрінемось, по скільки скидаємося і все таке.
Ми з Мариною теж вирішили піти, ну а що, цікаво ж подивитися на колишніх однокласників через стільки років. Та й сама я теж добряче змінилася.
На зустрічі випускників все було досить мило, більшість однокласників зустріли привітно, окрім колишніх “королів класу”, серед яких була і Марина.
Коліжанка демонстративно вдавала, що вона мене не знає. Коли я підійшла щось запитати, вона показово відвернулася і вдала, що не бачить мене.
Людина перевзулася миттєво, немов і не було тих п’ятнадцяти років дружби. Вона сіла спеціально подалі, коли заходила розмова про мої якісь промахи, Марина перша починала реготати і підкидати дровець в багаття
Хоча більшість однокласників поводилися достатньо гідно, саме поведінка Марини мене дуже сильно зачіпала, адже від неї я найменше такого очікувала.
Пішла я з зустрічі раніше від всіх. Мені було некомфортно, спливли старі комплекси, образи, а у вухах лунав сміх Марини. Стало дуже самотньо.
Думаєш, що знаєш людину, а вона здатна ось так на очах перетворитись. На її дзвінки наступного дня я не відповідала. Вона мені тиждень дзвонила, а потім перестала.
Не хочу більше з нею спілкуватися. Вона показала, чого варта її дружба. Ніколи б не подумала, що багаторічна дружба може розрушитися через таку дрібницю.
