Так вийшло, що перший і єдиний чоловік, якого я полюбила – одружений. Ми знайомі близько 5 років і перші півроку спілкувалися виключно по роботі. Потім він зізнався у своїх почуттях до мене, і наше спілкування переросло в роман.
Він старший від мене на 20 років і у нього є дружина, яка приблизно одного з ним віку. Це абсолютно звичайна, жінка похилого віку з середньою зовнішністю. Вона намагається за собою доглядати і красиво одягатися, але вік все одно бере своє.
За словами мого чоловіка, його шлюб вже давно себе зжив, і вони з дружиною живуть разом тільки заради дітей. Я чула, як він спілкується з нею по телефону, як реагує на її повідомлення і мені здається, що він говорить правду. Ще я думаю, що якщо б він любив її, то не проводив би так багато часу зі мною, і не робив би дорогих подарунків. За словами чоловіка, вони вже давно сплять в різних спальнях і у його дружини теж хтось є.
Наближається наш перший ювілей – 5 років стосунків. Ми вирішили його відсвяткувати на курорті. Я попросила у свого чоловіка подарунок, який давно хочу, а він у відповідь попросив у мене дещо серйозніше. Він хоче, щоб я подарувала йому малюка і стала його повноцінною другою «дружиною». При цьому він не планує розлучатися зі своєю справжньою дружиною. Пояснює це тим, що хоче бути хорошим батьком в очах своїх дітей.
У мого чоловіка троє дітей: доросла дочка живе окремо, середня – вчиться на першому курсі інституту, і теж скоро з’їде від батьків, молодший син – через рік закінчить школу і швидше за все буде вступати до ВНЗ іншого міста.
Мій обранець хоче почекати з розлученням до того моменту, коли всі його діти почнуть жити самостійно. За його словами – так вони спокійно сприймуть розлучення батьків. Тим часом, він пропонує мені жити громадським шлюбом.
Я дуже люблю цю людину і була б щаслива з’єднати життя з ним, але таке формулювання мене бентежить. У тому, що він буде любити і забезпечувати свою дитину – я не сумніваюся. Але ж моєму малюку буде потрібен батько, а мені потрібна буде допомога чоловіка. Він же буде зайнятий своєю першою сім’єю і мені здається, що вони завжди будуть для нього на першому місці. Коли їхні діти почнуть жити окремо – теж не зрозуміло. Адже молодша дитина ще навіть не закінчила школу.
Я не хочу втратити довіру коханого чоловіка і переживаю, що якщо відмовлю подарувати йому дитину зараз, то він більше мені цього не запропонує. Але також мені лячно ростити дитину без чоловіка. Що робити?
Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.
Головна картинка – pexels.
