І хоч дівчина не дуже красива – повненька і немодна. Вона прибиральницею працювала, хоча називалося це красиво – «господиня офісу». І вдень в своєму закутку вона готувала розчинну каву. І обідала печивом. Неправильно харчувалася, але виходило дешево. І начальник якось зайшов в закуток за якоїсь потреби; вона і йому каву запропонувала з печивом. Простакувата вона була, як дитина.
І цей Ігор Семенович випив кави, з’їв печиво – він жив у шаленому ритмі, навіть поїсти не було коли. Посидів на залізному стільчику за хитким столиком. І про печиво сказав, що ось в його дитинстві печиво було – ото печиво! «Ювілейне» – таке смачне! Дідусь зі столиці привозив; ось просто тануло в роті. І ще були карамельки такі, зверху шоколад, а всередині карамель з начинкою. Дуже смачно! І шоколад був в дитинстві зовсім інший.
Ось таке розповів і пішов. А потім через кілька днів знову забіг, попросив кави – він запізнювався на зустріч, ніколи було чекати, поки секретар зварить. Давайте розчинну! І розповів, як він у дитинстві ходив на риболовлю з пасткою. Пастка – така плетена штука, риба сама в неї забивається.
Це на дачі було. Там була маленька річка, а ось в армії він служив в морфлоті; на океані Тихому. Там, звичайно, інша справа! Риби було багато! І дівчина йому листи писала-писала, а потім перестала – заміж вийшла. Це зрозуміло, адже тоді три роки служили… Загалом, ця Таня все слухала уважно. І навіть іноді плакала, коли Ігор Семенович розповідав сумне. Або сміялася, коли веселе розповідав. І вони пили цей несмачний напій у величезних кількостях, зовсім не помічаючи, який він бридкий. І їли печиво. А потім Ігор Семенович приніс торт. І не сказав Тані: мовляв, треба тобі поменше їсти. Навпаки, найбільші шматки відрізав пластиковим ножем.
І все розповідав, розповідав… Як у нього сина не стало, як дружина пішла до іншого, як він потрапив за грати в лихі роки і як врятувався… Довго розповідати, але потім вони одружилися. І все. Хоча Ігор Семенович старший від Тані років на двадцять – ну і що? Неймовірно він її полюбив за розум і добре серце. І за красу – Таня і справді на очах покращала.
Мабуть, кава була все ж корисна. Або любов. Або розповіді Ігоря Семеновича – він дуже любив розповідати про своє життя. Та тільки за все життя його ніхто не слухав. Тільки вказівки слухали беззаперечно, це так. Така ось історія про несмачний напій, який виявився еліксиром кохання. І про те, що на світі багато успішних, красивих, сильних людей, яким ні з ким поговорити. Яких ніхто не чує і не слухає. А хто вислухає – той і ляже на серце, тому, що щирість і відвертість навіки пов’язують добрих людей. І своїй дитині, яка скоро появиться, Ігор Семенович теж все буде розповідати. І слухати його буде.
А Таня мало говорить; але зате вечорами вони співають пісні вдома – безглузде заняття для подружжя. Але це дуже добре; майже як розповіді про дитинство…
Автор: Ганна Kір’янова.
Фото – ілюстративне.
Передрук матеріалу без гіперпосилання на Intermarium.news заборонений!
Заголовок, головне фото, текстові зміни. – редакція Інтермаріум.
